День поезії сьогодні.
Про це не знала навіть я,
Сумбурно блог відкрила зранку —
Побачила… ціла стаття…
Цікаво… Свято для поета,
Для рими, музи і буття…
От і цікаво: хто святкує?
Хто пам’ятає? — Ні, не я…
Поезія — це так багато…
Це все: любов і каяття,
Надія, віра і турбота,
А поруч — розпач і біда…
В строках живу, в строках я плачу,
В строках кохаю і люблю,
В строках ненавиджу добряче,
В строках пробачення прошу…
Вірші — для когось це дилема,
Для мене — це початок мрій,
Кінець стражданням і поемам,
І натяк на сенсовний штиль…
Вірші — вони як течія:
То ніжні, то часом бурхливі,
Бувають ллються, як вода,
Буває штиль, як вчора й нині…
Вони ідуть з невідкіля,
А може, то перо їх пише…
Невидиме, як і життя,
Душа, можливо, шепіт чує…
21.03.2026
Bibik Iryna
Відредаговано: 23.03.2026