Крок 8. Отже, Гроші. ДВИГУН ТОРГІВЛІ. Як реклама впливає на бажання та рішення?

1.  Вступ до теми:   

Якщо ми за вами подолали найважчий Крок цього Ступеня знайомства зі світом грошей, то має бути і найлегший. Як на мене, це саме він і є. Тема реклами ті її впливу на психіку дитини добре відома кожному дорослому.

      Крок 8 покликаний пояснити, як бажання та потреби, сформовані під впливом реклами й торгівлі, можуть спрямовувати наші дії та споживчі звички.

      Торгівля завжди була невід’ємною частиною людського життя, оскільки саме через неї забезпечується обмін товарами, послугами та ідеями. Для дітей важливо зрозуміти, як працює цей процес, особливо в сучасному світі, де реклама й маркетинг значною мірою впливають на прийняття рішень щодо покупок.

«РЕКЛАМА — ЦЕ БИТВА МІЖ РОЗУМОМ СПОЖИВАЧА ТА ТВОРЧІСТЮ РЕКЛАМІСТА. ХТО ПЕРЕМОЖЕ? СПОЙЛЕР: ЦЕ НЕ РОЗУМ.»

— МОРІС СААТЧІ, засновник британського рекламного агентства

      Реклама є потужним інструментом, який безпосередньо впливає на те, як люди приймають рішення щодо купівлі товарів та послуг. У сучасному світі реклама оточує нас всюди: на вулицях, в торгових центрах, на телебаченні, в інтернеті, навіть на мобільних додатках. Її головна мета — створити у потенційного споживача бажання купити певний продукт або послугу. Зробити це можливо через емоційний вплив на людей, використовуючи яскраві образи, позитивні емоції та відчуття необхідності. Вивчення впливу реклами допомагає дорослим краще розуміти, як рекламні кампанії використовуються для маніпуляції людськими бажаннями.

      Традиційно реклама використовує психологічні методи для залучення уваги й створення потреби. Вона експлуатує людську природу та наші слабкі місця: бажання бути прийнятим, страх упустити щось важливе, прагнення до комфорту та задоволення. Наприклад, під час свят або знижкових акцій реклама стає надзвичайно агресивною, і споживачам важко протистояти нав’язливим пропозиціям. Особливо це стосується сімейних покупок, коли реклама спрямована на дітей. Малеча часто сприймає рекламні ролики як щось захопливе, що викликає бажання мати нову іграшку або гаджет. Ці бажання можуть бути настільки сильними, що дитина часто не замислюється над тим, чи справді ця річ їй потрібна.

«РЕКЛАМА НАВЧАЄ ВАС КУПУВАТИ РЕЧІ, ЯКІ ВАМ НЕ ПОТРІБНІ, ЗА ГРОШІ, ЯКИХ У ВАС НЕМАЄ, ЩОБ СПРАВИТИ ВРАЖЕННЯ НА ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВАС НЕ ЦІКАВЛЯТЬ.»

— РІЧАРД БРЕНСОН, англійський підприємець, засновник корпорації Virgin Group

      Цікаво, що реклама не завжди працює лише як переконлива комунікація. Існують методи, які використовують підсвідомий вплив. Наприклад, кольори, звуки й навіть запахи можуть викликати певні емоції, асоціації та бажання. Червоний колір часто використовується для створення відчуття терміновості, знижки та акції супроводжуються музикою, що підвищує адреналін, а рекламні ролики часто зображують щасливі обличчя, які одразу створюють у споживача позитивний настрій. Усе це — частина складної системи впливу, яка створює враження, що купівля того чи іншого продукту принесе миттєве задоволення.

      Для дорослих важливо розуміти цей процес і розрізняти бажання, нав’язані рекламою, та реальні потреби. Купуючи товари на основі миттєвих імпульсів, викликаних рекламою, люди часто шкодують про свій вибір, оскільки він не був результатом обдуманого рішення. Тому важливо мати критичне мислення й піддавати сумніву те, що ми бачимо в рекламі, щоб уникнути непотрібних витрат.

      Особливо це стосується батьків, які мають пояснювати дітям важливість відповідального підходу до споживання. Адже діти часто вірять рекламі беззастережно, не маючи досвіду або знань, щоб аналізувати й ставити під сумнів її твердження. Якщо дитина бачить, що інші мають певний товар, вона може відчувати тиск або бажання не відставати. У таких випадках реклама формує почуття невдоволення тим, що вже є, і змушує прагнути до нового, незалежно від того, наскільки воно дійсно необхідне.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2.  Повна історія:

 ДВИГУН ТОРГІВЛІ                

      Морозний ранок огорнув місто білим покривалом. Вітер грав зі сніжинками, котрі ледь торкалися землі, перш ніж зникнути під ногами перехожих. Ден стояв біля вікна і спостерігав, як маленькі фігурки людей поспішали вулицями, залишаючи сліди на снігу. За вікном було тихо й спокійно, а вдома — затишно й тепло.
      Він думав про те, що його чекає після канікул.
      Січень видався сніжним і холодним, але Ден з татом вирішили не сидіти вдома. Після кількох днів зимових канікул Ден уже трохи нудьгував і радо погодився на поїздку до торгового центру. Їхній старенький помаранчевий седан, ріпучи на морозі, вирушив в дорогу.
— Чому саме сьогодні? — запитав Ден, щільніше закутуючись у свій шарф.
— Інколи після свят потрібно трохи змінити обстановку, — відповів тато. — Та й дещо купити.
      Вулиці міста все ще миготіли різдвяною ілюмінацією. На кожній площі стояла невеличка різдвяна ялинка. Кожна була прикрашена по-різному, ніби конкурували між собою.
      Біля торгового центру було багато людей. Відразу перед входом їх зустрічала величезна різдвяна ялинка, яка все ще прикрашала головний вхід, попри те, що свята вже закінчилися. З колонок лунала весела музика, а яскраві вивіски мерехтіли і манили відвідувачів до магазинів. Повітря наповнювалося ароматом ковбасок, що жарилися у палатці поруч.
      Безпосередньо торговий центр був справжнім оазисом тепла серед холодного міста. Величезні вітрини манили сяючими вогниками, святкові декорації все ще залишалися на своїх місцях. І хоча було післясвяткове затишшя, покупців у центрі не бракувало. Але складалося враження, що мета їх перебування тут – просто відпочинок після свят.
      Коли вони увійшли всередину, Ден одразу опинився в іншому світі. Рекламні банери, екрани та величезні постери миготіли всюди. Яскраві зображення іграшок, нових гаджетів та наймоднішого одягу рясніли перед очима. Спочатку, навіть, стало ніяково від цього нескінченого миготіння, голосної музики та закликів різних голосів, що лунали, як здавалося Дену, з усіх сторін.
      Перший величезний екран привернув увагу хлопця, коли вони прямували до супермаркету. На ньому веселий хлопчик у яскравій куртці ганяв на новому велосипеді, і великими літерами було написано: "Твоя мрія здійсниться вже сьогодні! Купуй зараз зі знижкою!"
— Тату, подивись! — вигукнув Ден. — Це той велосипед, який я бачив у рекламі на YouTube!
      Тато усміхнувся, але нічого не сказав, йдучи далі.
      Щойно вони увійшли до супермаркету, Ден почав помічати, як різні товари "викрикували" з полиць. Барвисті упаковки, банери, прапорці з назвами торгівельних марок, яскраві надписи: "Спеціальна пропозиція!", "Лише сьогодні!" або "Твій улюблений смак!".
      Ден зупинявся біля кожної полиці й запитував:
— А можна нам взяти це? А ось це? Подивись, яка класна іграшка!
      Врешті-решт вони підійшли до черги на касу. Попереду стояла мама з дитиною, яка теж дуже хотіла щось купити. Хлопчик тримав величезну упаковку цукерок і наполегливо тягнув маму за рукав.
— Але ж ми домовлялися тільки за хліб, — втомлено сказала мама.
— Але ж це мій улюблений смак! — голосно відповідав хлопчик. — Подивись, тут написано "спеціальна ціна"! Ми повинні взяти це!
      Хлопчик почав голосно плакати, вимагаючи від мами придбати цукерки, які він дуже сильно бажає.
      Ден, спостерігаючи за цією сценою, згадав, як сам недавно просив тата купити нову гру, яку бачив у рекламі. І знову його погляд ковзнув на величезні плакати й екрани навколо. Все здавалося настільки бажаним і таким потрібним — варто було лише побачити яскраву рекламу.
      Коли вони вийшли з супермаркету, Ден раптом зупинився біля ще одного великого екрану, на якому промайнула реклама нового планшета.
— Тату, ти бачив? Це ж той планшет, про який я тобі говорив. Він такий класний! Ти тільки подивись, які яскраві кольори! Може, візьмемо?
      Тато поглянув на рекламу, а потім на Дена.
— А що сталося зі старим планшетом? — запитав він спокійно.
      Ден задумався. Ну, він був старим, трохи повільним, і кольори на екрані вже не здавалися такими яскравими, як раніше. Але… він все ще працював.
— Ну, він же все ще працює, але цей новий... ну, ти сам бачив, який він крутий, — невпевнено відповів хлопчик.
      Тато усміхнувся й запросив Дена сісти на лавку поруч із торговим центром. Вони трохи посиділи мовчки, спостерігаючи за перехожими.
— Ден, ти знаєш, що реклама створена для того, щоб привертати увагу, так? — запитав тато, звертаючи свій погляд на хлопця.
— Ну, так, — відповів Ден, хоча досі був захоплений планшетом.
— Але як ти гадаєш, чому саме такі яскраві кольори, веселі картинки й вигідні пропозиції? — запитав тато, злегка схиляючи голову набік.
      Ден замислився на кілька секунд.
— Щоб нам захотілося купити це, — нарешті відповів він.
— Саме так, — погодився тато. — Реклама намагається вплинути на наші бажання й рішення. Вона змушує нас відчувати, що нам потрібно те, що ми бачимо. Тобі здається, що цей планшет робить усе краще, хоча твій старий теж справляється з усіма завданнями, які тобі потрібні.
      Ден трохи засоромився.
— Але ж він такий яскравий… і на рекламному ролику все виглядало так круто, — прошепотів хлопчик.
— Так і є. Рекламники знають, як показати речі так, щоб вони виглядали дуже бажаними, — пояснив тато. — Вони використовують музику, світло, кольори, які роблять товар вигіднішим, ніж він є насправді. Тому кожен раз, коли бачиш таку рекламу, варто запитати себе: "А чи дійсно мені це потрібно, чи це просто реклама змусила мене так думати?"
      Ден замислився. Він згадав, як кілька днів тому бачив рекламу тієї ж гри й як швидко його бажання мати її зникло після того, як він кілька годин провів у своїй улюбленій старій грі.
— То виходить, що реклама просто змушує нас хотіти те, чого нам насправді не потрібно? — перепитав Ден, сподіваючись краще зрозуміти.
      Тато усміхнувся.
— Вона може так робити, якщо ми не будемо уважними. Але реклама — це не завжди погано. Вона може показати нам нові товари, які дійсно корисні. Проблема в тому, що вона часто спокушає нас думати, що ми не можемо без цього жити, навіть якщо ми можемо.
— А я так і не замислювався, — зізнався Ден. — Напевно, мені дійсно не потрібен новий планшет…
— Саме так, — погодився тато. — Важливо розуміти, що реклама — це лише спосіб вплинути на нас. А ми маємо навчитися вирішувати самі, що нам дійсно потрібно.
      Ден посміхнувся. Він відчув, як насправді багато речей можна не купувати, якщо добре все обміркувати.
— Я буду більш обережним з рекламою, — пообіцяв Ден.
      Вони встали з лавки й попрямували до машини, залишаючи позаду всі яскраві вогні та екрани торгового центру.
      Після того, як вони повернулися додому, Ден усе ще не міг відірватися від думок про свою реакцію на ту рекламу. Вони сіли на кухні, і тато почав готувати чай.
— Тату, але чому я так захотів ту іграшку? Я ж до цього не думав про неї взагалі! — вигукнув Ден, трохи зніяковіло.
      Тато усміхнувся і поставив перед Деном чашку з чаєм:
— Ну, Ден, у цьому вся хитрість реклами. Вона створена для того, щоб викликати бажання. Рекламодавці використовують яскраві кольори, музику, щасливих людей, щоб тобі здалося, що без цієї речі життя не таке вже й цікаве.
— Отже, вони спеціально мене... змушують щось хотіти? — Ден нахмурився, знову глянувши на свою чашку.
— Ну, не зовсім змушують. Вони тобі показують, як це буде "круто", якщо ти матимеш ту річ. А ти вже сам вирішуєш, піддаватися цьому бажанню чи ні. Це як із тим тортом, який я щоранку бачу в кафе. Кожен день він виглядає смачніше, ніж попередній, але я ж не кожного разу його купую, правда?
      Ден засміявся, уявляючи тата, який щодня минає торт із сумним обличчям.
— То що, тепер завжди, коли я захочу щось після реклами, мені треба подумати: а чи це справді мені потрібно?
— Саме так! — тато жартівливо підняв палець догори, ніби давав мудру пораду. — І не забудь подумати, що ти вже маєш і чи справді нова річ зробить тебе щасливішим. Наприклад, в тебе вже є кілька іграшкових роботів, чи не так?
— Ну, є, — задумливо відповів Ден.
— Отож. Рекламодавці роблять так, щоб іграшка здавалася особливою, але ти маєш подумати: чи насправді це щось таке, чого тобі бракує?
— Тату, це так само, як із твоїм тортом! — Ден захихотів.
— Абсолютно! — тато підморгнув. — Просто я вмію зупинятися перед тортом, а ти тепер вмітимеш зупинятися перед рекламою.
      Ден сміявся. Він зрозумів, що можна не дозволяти рекламі захоплювати його бажання. Тепер кожного разу, коли по телевізору з’являлася реклама, він думав про тата і торт. І це вже було набагато легше!