Про буденне й про життя

Дощовий день

Дощ стукає лагідно в шибку стареньку,
Мов хтось розповідає історію знов.
Вуличне місто ховає під шапку,
А в хаті — плед, тиша і чай на любов.

Книжка відкрита — з загину сторінки
Герої вітають з далекого світу.
У чашці — зелений, з лимоном і м’ятою,
І свічка моргає, неначе привітно.

Вікно розмальоване краплями світла,
Дерева — як гравюра в дощовому тумані.
А серіал шепче з екрана неспішно —
Сюжет обіймає, немов ковдра в ванні.

Нема куди поспішати, нема годин,
Все важливе — тут, де спокій і мить.
Коли світ надворі стомлений й сірий,
То серце радіє, що можна... просто жить.

Подобається

#3342 в Різне
#775 в Поезія

Відредаговано: 27.07.2025