Про буденне й про життя

Скурботи — турботи

Година сумної скурботи,

Навічно у серці твоїм.

Інші травлять анекдоти,

Приносячи біль чужим і своїм.

 

В світа багато мертвоти,

Вкрита земля тілами їх.

Проте в інших свої є турботи,

Даремна думка чужа їм.

 

Щезли всі разом добрі чесноти,

Нажаль, навіки пропали вони.

На Землю хоч каплю доброти,

Щоб згинули всі деспоти вмить.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше