Ти міняєш ролі,
Мов ті течії у морі.
І немає більш сумної долі,
Чим жити у болі
З власної ж волі.
На вустах у тебе смак солі,
Бо течуть з очей вже сльози.
І згадуєш ти мимоволі
Повні радості часи у полі,
У школі і у домі,
Що минули разом із дитинством
Мов листя під вітру подувом.
Тобі лиш залишилось грати ролі,
Що дали руки "щасливої" недолі.
Відредаговано: 15.03.2024