Розділ 17 Ліліт/Хасан

Думки крутяться, мов звір у клітці, і я не можу стримати гнів. Асмодей десь поруч, майже вловний, і я відчуваю його присутність, немов примарний слід, що тягнеться за мною крижаним шлейфом. Усе, що я зробила для здобуття цієї влади, усі жертви, усі інтриги – тепер під загрозою. Він повернувся, щоб кинути мені виклик, і ця сама думка з’їдає мене зсередини.

За спиною я чую кроки Хасана. Він наближається, зберігаючи свій звичний спокій, але мені відчувається тінь напруги. Можливо, йому не до вподоби, що я зосередилася на Асмодеї, або ж він просто не терпить, коли хтось командує, особливо жінка.

— Ліліт, — голос Хасана низький і холодний, як завжди. — Ми втрачаємо час. Усі ці ресурси, всі ці люди, що ти витрачаєш на його пошуки… Це не має сенсу. Потрібно зосередитися на захопленні нових територій, зміцнити контроль. Асмодей більше не загроза.

Його слова, сказані зі спокоєм, розпалюють у мені злість. Хасан не розуміє. Може, навіть і не здатен зрозуміти. Для мене це не просто полювання на того, хто повернувся з мертвих. Це справа честі. Асмодей завжди вважав мене слабшою, підлеглою. І зараз він знову десь там, а це означає, що я не змогла добити його минулого разу.

— Ти не розумієш, Хасане, — кажу я, дивлячись йому в очі. — Асмодей повернувся, щоб знищити мене. Він завжди був загрозою, і зараз – більше, ніж будь-коли. Я не дозволю йому підірвати мій контроль.

Хасан відкидає мої слова майже зі зневагою, і я відчуваю, як у ньому наростає роздратування. Цей чоловік звик, що наш союз дає йому владу, але я бачу: він починає забагато про себе думати.

— Твоя одержимість робить тебе слабкою, Ліліт. Час перестати жити минулим. Якщо твій чоловік повернувся, нехай. Він ховається, як миша, і не представляє загрози. Але ця твоя помста… Вона нас знищить, а не Асмодей.

Цей останній випад стає для мене останньою краплею. Мене, слабкою? 

З якої миті Хасан вирішив, що може диктувати мені умови? Його терпіння, здається, ось-ось лусне, і я це відчуваю. Він бачить себе рівним мені, а можливо, навіть важливішим. Ця думка змушує мене задуматися. 

Партнерство із Хасаном більше не приносить того, що я планувала. Я бачу це тепер чітко. Як тільки я знайду Асмодея, знищу його. Цей союз був тимчасовим, і коли його роль буде виконано, від нього потрібно позбутися. 

— Добре, — удаю, що погоджуюсь. — Ми проведемо спільну операцію. Ти відповідаєш за розширення нашої території, я ж – за пошуки Асмодея. Але запам’ятай, Хасане: я не зупинюсь, поки він не буде мертвий.

***

Я дивлюсь на Ліліт, і в мене виникає відчуття, що ми обоє прикидаємось. Її одержимість Асмодеєм перетворюється на справжню загрозу для мого плану. Ця жінка готова пожертвувати всім, аби задовольнити своє его. Її дії сліпі, і це вже не має нічого спільного з розрахунком. Вона почала гру, яка стає небезпечною для нас обох.

— Ти не зможеш впоратися з ним самотужки, — кажу я їй, спокійно спостерігаючи за тим, як її очі блищать від гніву. — Асмодей живий, і хай би ти мене переконувала, що це дрібниця, ти сама не віриш у це. У тебе немає вибору, Ліліт. Тобі потрібен я і моя сила.

Вона змушена визнати це, але водночас я бачу в її очах зневагу. Вона терпить мене, і я це знаю. Ще місяць тому я міг би проковтнути такий вираз на її обличчі, бо розумів, що союз із Ліліт дає мені можливості, яких інакше не досягнув би. Але тепер усе змінилося.

Я використав її, і наш союз більше не приносить користі. Моя влада зросла завдяки зв'язкам із її організацією, але це тимчасове партнерство підійшло до кінця. Ліліт стала одержимою Асмодеєм, і ця одержимість підриває все, над чим ми працювали. Я більше не бачу в ній рівного союзника. 

Ліліт – тягар, небезпечна жінка, яка ось-ось потягне нас обох на дно.

— Я згоден на спільну операцію, — кажу наче визнаючи її владу. — Але запам'ятай, я також не відступлю. У мене є власні цілі.

Бо в глибині душі я вже прийняв рішення. Як тільки ця операція завершиться, як тільки я отримаю контроль над ресурсами Ліліт, вона стане зайвою.

Ми прощаємось коротко, приховуючи справжні думки. Я виходжу зі штабу, відчуваючи холодний гнів і рішучість. Час, коли Ліліт вважала себе моїм союзником, закінчився.

P.S. Щиро перепрошую за очікування. Я нарешті до вас повернулася❤️