Чай удвох

Роман вчергове навідався до коханої. Перш ніж піти до спальні, в котрій вони проводили найбільшу частину часу, Парася запропонувала партнеру випити трав’яного чаю, аби розслабитися. По її словам, дівчина увесь день невпинно працювала та дуже втомилася. Вони повсідалися за кухонний стіл та юначка втупилася в Романа. Мужчина, засліплений Парасеною вродою, не побачив нічого дивного чи підозрілого в її прискіпливому погляді. Чоловік зробив один лише ковток, як раптом зник, а на його місці з’явився чорнявий павук, який сидів та ворушив своїми тоненькими лапками.

-         Напевне, ти був би радий, якби трохи раніше дізнався, що поповниш бабусину колекцію.

Параскевія помістила тваринку в завчасно підготовлений тераріум невеличкого розміру та, кульгаючи, направилася в кімнату з рештою павуків, аби Ромасик не сумував. Дорогою вона глянула в люстерко:

-         Матір Божа, ну і зачіска химерна! Хтось дотепний зараз міг би спробувати пожартувати, запитавши, чи не відьма я. Правда, Ромчику? – промовили сухі вуста Парасі.

Вона поставила неподалік себе тераріум й заходилася розчесувати сиве волосся, розглядаючи в дзеркалі своє зморщене від старості обличчя. Поки бабуся тримтячими руками приводила зачіску до ладу, вона серйозним голосом, наче дорікаючи, промовляла:

-         А от якби не торкнувся руки чужої жінки в той день, жив би собі щасливо з покійною Марічкою. Запам’ятай, любчику: кожен невинний дотик, миттєва зустріч поглядів чи просте слово здатні повести за собою жахливі наслідки, – глянула вона сірим та чорним очима на павука й додала: – чи досі думаєш, що це лише витребеньки?