Одноактна п'єса

Хол пологового відділення.

Диван з кількох стільців,кілька стільців,  стіл з телефоном.

Дзвонить телефон.

Тамара (медсестра) (обпершись на стіл грудьми): І сьогодні поспати не дадуть! От уже точно: «Коли робиться, тоді й родиться!»… (у трубку) Альо, пологове… У вас совість є? Не могли до ранку почекати? Ну ладно… Давайте її сюди… (кладе трубку)

Володимир Петрович (лікар) (підходить ззаду й шльопає по задниці): Кидай це дурне діло – й в ординаторську…  (Виходить Тетяна Олексіївна – молода лікарка-інтерн. Володимир Петрович продовжує голосно): Профогляд треба проходити регулярно і в гарних спеціалістів, щоб шкодувати не довелося…

Крики й стогони – проводять попід руки вагітну, чоловік біля неї: Сонечко, не плач, я з тобою! Я тобі допоможу, мене не виженуть, я про все домовився! Дихай, я читав, треба дихати…

Медсестра й інтерн ведуть вагітну за куліси в інший бік.

Володимир Петрович: Тамара! (незадоволеним тоном) Ти куди? (іде за вагітною, точніше, за Тамарою).

Виходять дві вагітні – молоденька (Тоня) й старша (Ольга).

Ольга: Ох і нагорить зараз комусь! Третій раз тут лежу – і щоразу одне й те ж саме – Володимир Петрович Тамару дістає. Хай би вже або зійшлися, або по різних лікарнях розбіглися… А кого забрали – Лільку?

Виходить третя вагітна, Ліля: Ні, я тут. Це хтось по скорій.

Сідають на диван. Ставлять перед собою стілець, одна витягує з кишені газету і застеляє стілець, друга – торбу з насінням. Починають лускати.

Тоня: А чого ж вони ніяк?.. (киває в бік пологового)

Ольга: Ну, раз на раз не приходиться, буває швидко, буває – не дуже…

Ліля: Та вона про цей службовий роман! Все вони ЯК. Тільки зійтися не можуть. У Володимира Петровича знаєш, яка мамаша? УУУУ, гадюка! Я з нею тиждень витримала  - і дала дьору. АНТИЛІГЕНТКА недобита…  Тамара правильно робить, що тримається від неї подалі.

Тоня: Хіба може мати бути такою вредною? От у мене свекруха - золото…

Забігає войовничо налаштована жінка (свекруха рожениці): Куди вони його забрали? Я їм зараз всім покажу! (до вагітних) Ну, зізнавайтесь!

Вагітні: КОГО?

Володимир Петрович з Тамарою виносять майбутнього татуся. Кладуть на підлогу.

Володимир Петрович (дивиться на годинник): Слабак! І півгодини не протримався!

Мамаша: Хто слабак? Мій синок – слабак? Та ця мегера кого хочеш в гроб зажене! Допоможіть йому! Зробіть йому що-небудь! Сина! Синочка! (Трусить сина, плаче) Казала я тобі: не женись на цій мамзелі!

Володимир Петрович і Тамара навшпиньки відходять до краю сцени.

Володимир Петрович: Сонце, НІЧОГО йому не роби, хай полежить спокійно!

Тетяна Олексіївна (вибігає на сцену): Володимир Петрович, а там… ота… вона ж зараз народжувати буде!

Володимир Петрович: Тоді чого ви, Тетяно Олексіївно, ТУТ? А не ТАМ? (показує). Бігом!

Мамаша (до Володимира Петровича): Ви ж тут черговий лікар? Зробіть що-небудь!

Володимир Петрович ( з лагідною посмішкою): Вже побіг робити!

Мамаша: Куда?! Там і без вас розродяться, я рожала, я знаю! Не подохне, таких земля не приймає!

Тоня: Там же ваш внук народжується!

Мамаша: Треба ще довести – мій він чи не мій! І був би син – він мені по три внуки на день приводитиме… А син у мене – один!

Володимир Петрович: Тома, накапай людині валер’янки!

Мамаша (крізь сльози): Він непритомний, як він пити буде?

Тамара (капає): Це вам!

Мамаша: Я в порядку! Ідіоти! Я на вас скаржитися буду! Міністру охорони здоров’я! Ви мене надовго запам’ятаєте! І ти також! (показує на Тоню)

Ліля знімає з табуретки газетку з насінням, стукає табуреткою мамашу по голові.

Ліля: Ідіть працюйте…

Володимир Петрович: Дівчата, вам ціни немає!

Тамара й Володимир Петрович кладуть Мамашу поруч з сином.

Ліля (підморгує до Володимира Петровича): Вона просто дуже вже другу мою свекруху нагадувала!