Розділ 17

У кімнаті почулися тихі кроки Власа. Я думала, що зупинила свій плач, але солоні сльози продовжували стікати по щоках. Хлопець присів навпроти мене та спіймав своїми руками мої обидві долоні.

— Ангеліно, ти в порядку? — спитав він, зазираючи мені в очі.

— Так, — відповіла я і шмигнула носом. — Усе добре.

— Ти плачеш, — зауважив Влас.

— Ні, — я хитнула головою. — Ти ж знаєш, що я не вмію плакати.

Він підняв свою руку та лагідно пальцем розмазав вологі краплі по моїй щоці.

— Але у тебе сльози, Ангеліно. Прошу, припини.

— Я… — я глибоко вдихнула через рот. — Мене просто дуже розчулила твоя розповідь.

– Я розповів тобі це не для того, щоб ти плакала.

Влас потягнувся руками до мого обличчя та витер усі-усі мої сльози. Я, здається, уже заспокоїлася. Мій погляд спіймав його темні очі. В них було стільки ніжності та тепла, що моє тіло помітно розслабилося. Але всередині усе ще неприємно шкребло від огиди до самої себе. Якщо я так сильно зненавиділа себе за той вчинок, то боюся уявити, як глибоко він ненавидів мене увесь цей час.

— Це ж через мене, — тихо сказала я, хоча це було схоже на писк. — Я запізнилася, бо відчищала у вбиральні свою спідницю. А ти, виявляється, увесь цей час нервував і чекав на мене, щоб якнайшвидше домовитися та поїхати до лікарні. Я злилася на тебе, бо ти тоді так промчав на байку та обляпав мою спідницю, тож я не стримала свого гніву, коли ми вперше зустрілися у студії каналу. Я й гадки не мала, що ти так поспішав. Якби знала, то… То не поводилася б як тупе стерво. Мені так соромно, Власе. І я вперше в житті почуваюся винною перед кимось.

Він ледь усміхнувся мені та знову спіймав мої долоні своїми міцними руками. Я дивилася на нього з надією, що він зможе зрозуміти мене.

— Це не твоя провина, — сказав Влас, та я не відчула полегшення. — Так, спочатку я дуже сильно розлютився на тебе через запізнення. І я грубо повівся з тобою тоді в студії. Але потім я збагнув, що це просто випадок. Так мало статися, Ангеліно. Ні ти, ні я не могли б цього змінити.

— Чому ти не сказав мені раніше? — спитала я, до болю прикусивши нижню губу.

— Навіщо? Ти вже встигла зненавидіти мене.

— Пробач мені, – мій голос був схожий на тихий шепіт.

Але Влас почув, бо кутики його губ злегка піднялися.

— Хто ти й що зробила з тією Ангеліною, яку я знаю?

Я тихо засміялася крізь сльози та знизала плечима.

— Ну, ти погано мене знаєш. Ти… Ти пробачаєш мені?

Я уважно подивилася на нього в очікуванні його відповіді. Звісно, він тягнув. Таке неможливо пробачити. Не впевнена, що я змогла б. Але Влас… Він інший. Він значно кращий за мене.

— Мені нема за що пробачати тобі. Я ніколи не вважав тебе винною. І якби я знав, що тебе так сильно це зачепить, то нізащо б не розповів.

— Ні! — скрикнула я та потягнула його за руки, змушуючи підвестися.

Я не зводила з нього очей, коли він опустився на ліжко поруч зі мною.

— Ні, я рада, що ти поділився цією темною частинкою свого життя зі мною. Я дуже ціную твою відвертість. Ти так довірився мені. Я обіцяю, що нікому не розповім про це. Даю слово.

— Я знаю, – прошепотів Влас і лагідно погладив мене по щоці. — Якби сумнівався, то не розповів би тобі. Але мені справді хотілося, щоб між нами це нарешті закінчилося.

— Закінчилося «що»? — уточнила я, відчуваючи, що майже перестала дихати.

Він нахилився ближче до мого обличчя. Його погляд був прикутий до моїх очей, а гаряче дихання дражнило мої губи. Жар пройшовся усім тілом, змушуючи коліна затремтіти.

— Наша ненависть, — відповів хлопець навпроти моїх губ.

— Я більше не ненавиджу тебе, — зізналася я.

— А я ніколи не ненавидів тебе насправді, — Влас ледь усміхнувся одним кутиком губ. — Ти завжди подобалася мені.

У мене подих перехопило від його слів. Очі збільшилися майже вдвічі, а серце в грудях забилося так, що мало не вистрибнуло.

— Я… Я подобалася тобі? — ошелешено перепитала.

— Мені завжди подобалось те, як ти проявляла свій характер, як сперечалася зі мною, як намагалася вколоти мене своїми образливими словами.

— Чому тобі це подобалося? — я насупилася.

— Бо це означало, що я небайдужий тобі.

— Я майже знущалася з тебе.

— Можливо, але я занадто розумний, щоб не сприймати твої провокації серйозно.

Я підсунулася трохи ближче до нього так, що наші стегна впиралися. Внизу живота зʼявилося приємне тепло, але я спробувала проігнорувати його.

— А те, що ти сказав, нібито Сабріна — найвродливіша дівчина з усіх кого ти коли-небудь бачив… — прошепотіла я, не зводячи очей з його обличчя. — Це теж була з твого боку провокація?

Влас провів великим пальцем по моїх губах, а тоді грубо потер їх і пошепки відповів:

— Саме вона.

І в цей момент його губи притиснулися до моїх, викликаючи іскри в кожній клітинці мого тіла. Я обійняла його за шию, відчайдушно відповідаючи на поцілунок. Ці губи були такими мʼякими й теплими, що я не могла відірватися від них. Він просунув свою руку під мою ногу та потягнув мене до себе так, що я сіла йому на коліна обличчям до нього. Мої губи злегка розімкнулися, дозволяючи Власу поглибити поцілунок. Очі закотилися від задоволення, коли його гарячий язик закружляв у моєму роті. Я відповідала йому тим самим, наче ми вели свою чергову боротьбу. Влас провів руками вниз, опускаючи їх на мої сідниці. Я безсоромно застогнала, відірвавшись від його губ. Він почав цілувати мою шию, і я відкинула голову назад, даючи йому кращий доступ. Дихання збилося, серце в грудях нестримно калатало. Він посмоктав мою шкіру, а тоді прикусив її зубами. Я тихо скрикнула і затремтіла усім тілом. Влас просунув свої руки під мою футболку, ковзаючи пальцями по моєму животу та ребрах, ледь торкаючись грудей. Мої стогони стали ще гучнішими. Це вперше я була такою збудженою, так сильно хотіла когось відчути. Я підняла свої руки, дозволяючи Власу стягнути з мене футболку через голову. Він кинув її на підлогу біля ліжка, а його темний погляд зосередився на моїх оголених грудях. Вони в мене були маленькими, явно менші, аніж в Сабріни. Не те щоб я соромилася цього, але… Боже! Те, яким голодним поглядом Влас дивився на них, заводило мене ще більше. Я відкрила рота, щоб щось сказати, але його губи в цей момент торкнулися моєї ключиці, і замість слів з мене вирвався протяжний стогін. Я вчепилася за його голову та занурила свої пальці в темне волосся Власа. І щоразу, коли його губи, язик чи зуби посилали іскри в моєму тілі, я тягнула його за пасма. Але це ніяк не полегшувало відчуттів внизу живота. Поколювання стало нестерпним. Я більше не могла терпіти цього, тож потерлася об нього, сподіваючись, що він не помітить. Але Влас, звісно, помітив. Його губи розтягнулися в легкій усмішці навпроти моєї розпаленої шкіри.

— Не поспішай, — тихо прошепотів він.

Тоді він почав осипатися поцілунками мої груди, пестячи їх своїм язиком. І я задихалася від свого важкого дихання та хрипких стогонів.

— О… Боже! — вирвався з мене тихий крик.

— Скажи моє імʼя, — попросив Влас.

Це звучало як виклик та запрошення до нової гри. Я прикусила нижню губу та заперечливо похитала головою.

— Подобається грати в мовчанку? – спитав він, провівши носом по моїй шиї. — Побачимо, чи надовго тебе вистачить.

Я скрикнула, коли він різко перевернув мене на спину, нависаючи наді мною зверху.

— Усе одно ти скажеш моє імʼя, Ангеліно. Я змушу тебе це зробити.

– Змусь, — тихо прошепотіла я, провівши долонями вниз по його грудях.

Я зняла з нього футболку і пробіглася пальцями по гарячій шкірі. Мені подобалося торкатися його, вивчати кожен сантиметр чоловічого тіла. Я потягнулася головою вперед, щоб поцілувати його в шию, повільно опускаючись нижче.

Він стягнув з мене шорти разом з білизною, і в моменті ми повністю роздягнулися. Ми були настільки захоплені одне одним, що більше не було сили чекати. Я хотіла відчути його кожною клітинкою свого тіла. Тож коли це нарешті сталося, з моїх вуст вирвався стогін, сплетений разом з його імʼям. Крізь свій затуманений погляд я помітила задоволену усмішку на обличчі Власа. Я знала, що програла. Але я й не хотіла більше боротися з ним. Навіщо, коли можна просто насолоджуватися одне одним? У мене давно нікого не було, тож перші поштовхи завдавали легкого болю та дискомфорту. Але Влас не поспішав, даючи мені можливість звикнути до нього. Я ахнула, коли він зачепив якесь особливе місце всередині мене. І кожен його новий рух тепер викликав у мені відчуття абсолютної насолоди.

Своєю рукою Влас легко стиснув мою шию і притиснувся губами до мого вуха.

— Ти така… Така неймовірна.

Він ще щось шепотів приємне, і його слова змусили мене почати рухатися стегнами йому назустріч. Ми знайшли свій ідеальний темп, в якому нам обом було добре. Моє тіло напружилося, стегна стиснулися, а пальці на ногах зігнулися. Я викрикнула його імʼя, бʼючись у відчутті сильного задоволення. Він міцно поцілував мене в губи один раз, а тоді знову, і знову, і знову…

— Нам треба було раніше це зробити, — сказала я, підсунувшись в обійми Власа.

Він обійняв мене за плече, притискаючи до своїх грудей. Його пальці лагідно ковзали вниз по моїй руці, наче він ніяк не міг перестати торкатися мене. Ми все ще важко дихали, обоє вражені тим, що щойно відбулося. Я здогадувалася, що він хороший коханець, але це перевершило будь-які мої очікування. І хоч ми не витрачали багато часу на прелюдію, я була впевнена, що він не менш хороший і в цьому.

— Однозначно, — погодився Влас. — Але ми стільки часу ненавиділи одне одного, що одним разом не вдасться обмежитися.

Я усміхнулася та почала пальцем вимальовувати візерунки на його грудях. Я так само відчувала потребу постійно торкатися цього хлопця. Це було схоже на залежність, яку я з легкістю підчепила. Не думаю, що коли-небудь зможу позбутися її. Тепер, коли я відчула, як добре з ним, не впевнена, що захочу відмовлятися від нього. Мої власницькі інстинкти кричали про те, що я зроблю усе, щоб Влас був тільки моїм.

— Ну… Добре, що ми живемо тут разом і можемо займатися цим у будь-який момент, коли нам захочеться.

– Коли нам захочеться, — повторив Влас. – Гм…

Я глянула на нього, зауважуючи грайливі вогники в очах. Можливо, вони навіть були голодними.

— Що це за погляд? — підозріло спитала я.

Не встигла зреагувати, як він схопив мене під коліном і перевернув на спину, притискаючи до матраца усім своїм тілом. Я тихо хихикнула, відчуваючи, що він починає збуджуватися.

— Знову? – я намагалася звучати обурено, але насправді мені це подобалося. — Ми тільки закінчили.

— Це все ти, Ангеліно. Я стаю дуже ненаситним, коли це стосується тебе.

Я закотила очі, але як тільки він поцілував мене, то усі мої думки миттю розвіялися, а несказані слова перетворилися на тихі протяжні стогони…