Розділ 15

— Отже, ти поцілувала мене, бо помітила Сабріну? — спитав Влас, коли трохи відсторонився.

— Чому ти так подумав?

— Ну, ти ж казала, що ревнуєш мене до неї. Можливо, це був твій спосіб усунути конкурентку.

Я насупилася та підозріло примружила очі. Раніше він говорив, що між ними нічого нема.

— А у мене є привід вважати її своєю конкуренткою? – у моєму голосі зʼявилися сердиті нотки. — Ти ж казав, що ви просто спілкувалися і бігали разом. Хіба було щось більше?

Він раптом усміхнувся та легко вдарив пальцем по кінчику мого носа. Я ще дужче насупилася так, що аж мої щоки надулися.

— Ти дуже мила, коли ревнуєш, — тихо сказав хлопець.

Насправді раніше мені здавалося, що я зовсім не ревнива. Але з Власом це змінилося. І так, можливо, я справді бачила в Сабріні конкурентку. Мій погляд знову спіймав її тоді, коли вона перейшла дорогу, прямуючи до нас. Я одразу ж напружилася та вчепилася рукою в долоню Власа, переплітаючи наші пальці. Він не встиг навіть здивуватися, бо поруч зʼявилася Сабріна. Його голова повернулася до неї, і вона натягнуто усміхнулася.

— Привіт, — заговорила дівчина. — Я писала тобі. Думала, ми підемо на пробіжку. Власне, як робили це завжди.

«Як робили це завжди», — подумки повторила я, перекривлюючи її. Я глянула на хлопця, який здавався абсолютно спокійним.

— Вибач, сьогодні трохи змінилися плани, — сказав він.

— Так, бачу, – Сабріна зміряла мене своїм зарозумілим поглядом. — Ви двоє хіба не працюєте разом?

— Працюємо, — відповіла я. — Але знаєш, інколи буває, що робота переростає у щось більше. Ми… — я подивилася на Власа, запнувшись на мить, а тоді впевнено сказала: — Ми тепер разом.

— О-о-о… — здивовано протягнула вона.

Очі Сабріни зосередилися на хлопцеві, як і мої. Ми обоє чекали, коли він підтвердить чи заперечить мої слова. Насправді ми не обговорювали наші стосунки в серйозному плані. Але якось все так закрутилося, що я справді починаю вважати його своїм хлопцем. А якщо Влас думає по-іншому? Якщо він вирішив просто розважитися зі мною? Я відчула таке сильне хвилювання, що кожен новий вдих давався мені важче попереднього. Він чомусь продовжував мовчати. Моя рука почала повільно вислизати з його долоні, але раптом хлопець міцніше стиснув її.

— Ангеліна каже правду, — Влас глянув на мене, а я не стрималася та широко усміхнулася йому. — Ми разом.

Деякий час ми мовчки дивилися одне на одного, ігноруючи Сабріну, що спостерігала за нами. Вона прочистила горло, привертаючи до себе увагу.

— Що ж, рада за вас.

Це звучало максимально нещиро. Я переможно усміхнулася їй, насолоджуючись моментом маленької перемоги. Вони з Власом перекинулися двома словами, а тоді вона швидко попрощалася та пішла геть.

— На мить мені стало її шкода, – тихо сказала я. — Але всього лише на одну маленьку секунду. Думаю, ти справді їй подобався.

— Мене це не хвилює. Я з самого початку встановив між нами дистанцію.

— Ти впевнений, що вона не впізнала тебе? – спитала я, а Влас усього лише знизав плечима. — Серйозно, Власе. Вона могла знати, хто ти.

— Зазвичай ти сказала б щось про те, що я не такий вже і популярний.

— Але зараз відпочинковий період. Тут багато туристів. І тебе слухають в інших країнах. Те, що до тебе досі ніхто не підійшов, щоб сфотографуватися, не означає, що цього не станеться.

— Ти маєш рацію, — Влас кивнув на знак згоди. — Тому нам треба бути обережними з цим.

— З чим? – спитала я, уважно дивлячись на нього.

— З публічним проявом почуттів. Ми не можемо ось так цілуватися на вулиці та гуляти, тримаючись за руки.

— Ми щойно це робили, — нагадала я та кивнула головою на наші зʼєднані руки. — Навіть зараз це робимо.

— Так, але нас можуть впізнати, сфотографувати разом. Ти ж сама чудово знаєш, як створюються новини. Мені начхати на себе, але я не хочу, щоб ти купалася в усьому тому бруді через мене. Нам краще бути обережними.

Його слова були абсолютно логічними. Ми тільки почали. Я навіть не знаю, чи ми зустрічаємось. Було б погано, якби хтось дійсно сфотографував нас разом у провокативній ситуації. Це стало б справжньою сенсацією, і я не впевнена, що мій батько добре відреагував би на це. Я ж приїхала сюди працювати, а не заводити інтрижку.

— Добре, — погодилася я та забрала свою руку. — Будемо обережні.

Але нам очевидно дуже пощастило, адже ми живемо в одному домі. Буде значно легше триматися осторонь на публіці, враховуючи, що увесь час вдома ми будемо разом.

Погода сьогодні була чудовою. Я запропонувала Власу зняти частину репортажу біля басейну. Він без жодних заперечень погодився та навіть допоміг мені приготувати все для знімання. Поки я налаштовувала свою камеру та світло, Влас переодягався.

Згодом він повернувся у легких чорних штанах та світлій лляній сорочці, що була розстебнула. Ох, матінко! Кадр точно буде такий, що треба. І більше за його красиве підкачане тіло мене здивувала гітара в його руках. Усередині все напружилося в передчутті. Він співатиме? Співатиме для мене? Ну, звісно, це в першу чергу для репортажу. Але я не могла позбутися егоїстичних думок, що це все ж для мене.

— Мені сісти сюди? — Влас кивнув головою на зібране простирадло, частина якого спадала в басейн.

— Угу. Але обережно, бо там свічки.

Він опустився на потрібне місце та прийняв зручну позу. Я почала перевіряти усі налаштування камери перед початком запису. Вже встигло трохи стемніти, але від цього картинка виглядала ще краще.

— Ангеліно, — голос Власа змусив мене подивитися на нього. — Без особистих запитань, гаразд? Є речі, які я не хочу висвітлювати на камеру.

Я здогадалася, що він говорив про свою сестру. Чомусь Власу хотілося тримати її в таємниці від усіх людей. Навіть я мало що знала про неї, окрім того, що вона хворіла та померла.

— Не хвилюйся, – запевнила я. — Обіцяю, що не буду знімати нічого без твого дозволу. До того ж сьогодні у мене нема до тебе запитань.

— Мабуть, щось дуже велике у лісі здохло, що у тебе нема до мене запитань, — пожартував Влас.

— О так! Це справді дещо гігантське, — підтримала я. — Твоє его.

Він тихо засміявся, а тоді я натиснула на запис. Ми домовилися, що він просто співатиме. І насправді це було найкраще, що я коли-небудь чула у своєму житті. Його мелодійний голос з легкими хриплими нотками змушував мою шкіру вкритися сирітками. Я не могла відвести від нього очей. Просто мовчки стояла та дивилася, як з-під його пальців лунає музика. Це було схоже на магію. Раніше я б точно відмовилася слухати його пісні. Ні, вони не були такими жахливими, як я описувала їх у своїх думках. Просто через своє погане ставлення до Власа та нашу ненависть я просто не сприймала нічого, що він робив.

Ця пісня, здається, нова. Я ніколи не чула її раніше.

— Поки так, – сказав Влас, зупиняючись після половини другого куплету.

— Це вау, — чесно сказала я. — Фраза «І кожен її поцілунок як нове тату» звучить дуже круто. Коли ти це написав?

— Недавно, — відповів він, не зводячи з мене очей. — Точніше, після того, як ти вперше поцілувала мене.

Я прикусила губу та попленталася до нього. Влас відклав гітару, спіймав мене за руку та одним ривком посадив собі на коліна. Я обійняла його за шию, впираючись зігнутими ногами по обидва боки від його тіла. На мені був довгий прозорий сарафан червоного кольору з розрізами на обох ногах, через що нижня частина тканини занурилася у басейн.

— Хочеш сказати, що я надихнула тебе? – майже пошепки спитала я.

— Можливо, – прошепотів Влас, ковзаючи пальцями по моїй спині. — Це не єдина пісня, яку я зараз пишу.

Його слова мене відверто здивували, тож мої очі майже вдвічі збільшилися.

– Ого! Не знала, що ти такий продуктивний.

— Я буваю дуже… – Влас поклав свою долоню на мою щоку, а тоді коротко поцілував мене в губи. — Дуже продуктивним.

Я сильніше притиснулася до нього, відчуваючи жар у кожній клітинці свого тіла. Легко пробіглася пальчиками від його шиї вниз до грудей. Ох, як же добре, що ця сорочка розстебнута і дає мені можливість торкатися до нього без жодних барʼєрів.

— Усе для того, щоб якнайшвидше закінчити пісню та поїхати звідси? — я уважно подивилася на нього та запитально підняла одну брову.

Він лагідно потер своїм великим пальцем мою вилицю, не зводячи очей. І у мене тіло затремтіло від цього проникливого темного погляду.

— Я не хочу їхати звідси, — тихо сказав Влас. — Мені добре тут з тобою.

— Мені теж добре, — зізналася я.

Цього разу я поцілувала його вимогливіше. Він поклав свою руку на задню частину моєї шиї, сильніше притискаючи мою голову до себе. Я вчепилася пальцями за пояс його штанів, бо це було єдине, що мені вдалося спіймати для опори. Під його напором мої губи розімкнулися. Влас поглибив поцілунок, і з мене вирвався довгий протяжний стогін задоволення. У голові запаморочилося від браку кисню. Я відірвалася, щоб зробити один глибокий вдих. Він легко вкусив мою нижню губу зубами, а тоді провів по ній язиком, щоб заспокоїти поколювання. Усередині все горіло. Я стиснула свої ноги, щоб полегшити відчуття, але це явно не допомогло.

Влас обійняв мене за талію, а тоді раптом опустив нас у басейн. Вода не була холодною, але я все одно затремтіла.

— Що ти робиш? – спитала я, важко дихаючи.

Я відчула його руки на своїх стегнах, і він підняв мене так, що я схрестила ноги на його поясі.

— Ми ж наче домовлялися скупатися.

— Ти говорив про море.

— Яка різниця? Там я б не зміг зробити цього, – Влас притиснувся губами до моєї шиї, і я відкинула голову назад, даючи йому кращий доступ. — І всього іншого, що я планую робити з тобою.

У мене перехопило подих від його слів. Я застогнала, чіпляючись руками за шию Власа. Мої очі закотилися, коли він прикусив тонку шкіру на моїй шиї, залишаючи сліди від своїх зубів. І мені це так сподобалося. Я хотіла, щоб він помітив кожен сантиметр мого тіла. Здається, я починаю сходити з розуму. Я розплющила очі тільки для того, щоб подивитися на нього. Мій погляд був розмитий, але я все одно бачила, як сильно розширилися його зіниці.

— І що ти плануєш робити зі мною? – хрипло спитала, не впізнаючи свій голос.

Він притиснув мене спиною до краю басейну, і я тихо ахнула від несподіванки. Моє тіло здригнулося до кінчиків пальців на ногах, наче мене вдарило струмом. Я несвідомо облизала свої губи. Влас прослідкував поглядом за моїми діями. Його пальці сильніше впилися в мої стегна, змушуючи мене задихатися від відчуттів.

— Те, що не зробив тоді, коли ти прийшла до мене в спальну, благаючи зайнятися з тобою сексом.

У мене коліна затрусилися, а погляд став ще розмитішим. Тоді я була пʼяна і не думала свідомо. Але зараз я цілком твереза і, здається, тепер хочу його ще більше…