Розділ 10

Ця Сабріна була такою прудкою, наче лань чи антилопа. Це я вже мовчу про її ідеальну фігуру. Звісно, для пробіжки вона обрала для себе спортивний сет, що складався з коротких шортиків і вузького топа, який робив ще більшими її й без того великі груди. У мене рідко проявлялася закомплексованість, але бігаючи за ними, я почувалася гіршою. Я не була такою швидкою і бігла значно повільніше. А ще мені доводилося робити часті зупинки. Насправді я думала про те, щоб просто піти геть. Мені не подобалося спостерігати за ними. Це викликало неприємні відчуття злості та гніву, що стискали мої груди. Але я вперто залишилася, щоб дізнатися, чи є між ними щось більше, аніж звичайні пробіжки.

Вони зупинилися на виході з пляжу. Дівчина відкоркувала пляшку води та зробила декілька великих ковтків. Я не могла не зауважити, як вона випрямилася, виставляючи усі свої принади. Увага Власа перемістилася з її обличчя трохи нижче. Ну, звісно! Звісно, він витріщатиметься. Це було занадто передбачувано. Козел!

— Добре побігали, — з усмішкою сказала дівчина. — Я так спітніла.

Вона чарівно усміхнулася, після чого опустила голову та подула на свої груди, ніби намагалася освіжити червону шкіру.

— Сьогодні гаряче, — погодився Влас.

О так! Сьогодні, безумовно, дуже гаряче. Я вся палаю від роздратування.

— Щодо вечора все в силі? – спитала дівчина.

— Так! Думаю, так.

А тепер уже прийшла моя черга втрутитися. Я підійшла ближче до них та натягнуто усміхнулася.

— Мені дуже шкода, але боюся, що вам не вийде зустрітися, – сказала я, вдаючи дуже сильне засмучення. — У нас з Власом багато роботи. Ми знімаємо репортаж.

— Справді? А про що? — поцікавилася Сабріна.

Я подивилася на Власа, який на мить розгубився. Отже, він не розповідав про себе. Виходить, що вона не знає про те, чим він займається.

— Про Кубу! — сказав хлопець до того, як я встигла відкрити рота. — Ми працюємо на телеканалі. І знаєш, робота змушує працювати з тими, хто відверто дратує.

Мої очі округлилися від здивування. Ми могли так відкрито говорити про свою ненависть біля знайомих, але це абсолютно незнайома дівчина. Мене обурило, що Влас поводиться так, наче я порожнє місце поряд з ним.

— Думаю, ти розумієш, що у нас д-у-у-у-же багато справ. Ми ж не байдикувати сюди приїхали, – я нещиро засміялася. – І точно не заводити якісь курортні романи на декілька днів.

— О! — рот Сабріни відкрився від розчарування.

Влас у цей момент глянув на мене так, наче готовий був придушити на місці. Я схрестила руки на грудях та підняла одну брову, кидаючи йому виклик. Декілька секунд він не зводив з мене очей, стискаючи щелепи від гніву. А тоді раптом хлопець розслабився та звернув увагу на Сабріну, даруючи їй широку усмішку.

— Так, у мене справді багато роботи, – на диво сказав він. — Можливо, сходимо кудись іншим разом?

Вона, здається, ще більше засмутилася. Її плечі поникли, усмішка впала. Ох, як мені прикро! Я вперше в житті готова була поспівчувати.

— Гаразд, – зрештою погодилася дівчина. – Тоді зустрінемося завтра на пробіжці?

— Так, – погодився він.

— Так! – з надто сильним ентузіазмом сказала я. — Зустрінемося завтра.

Вона кинула на мене такий погляд, наче я була їй неприємна. Як шкода, що мені на це абсолютно байдуже. Дівчина коротко помахала рукою на прощання, а тоді пішла геть. Ми обоє дивилися їй услід. Я очікувала, що Влас зірветься і почне кричати на мене, але він просто мовчки пішов уперед. На мить я завмерла від здивування. Це не було схоже на нього.

— Отже, ти вирішив приховати від неї свою популярність, — заговорила я, як тільки наздогнала його. — Чому?

— Не твоя справа, – буркнув він.

— Це просто цікавість, Власе. Я думала, що ти з тих, хто використовує свою популярність, щоб отримати прихильність дівчат.

Хлопець похитав головою. Він навіть не дивився на мене, просто ішов уперед, насуплено звівши брови.

— Гаразд! – я вирішила перевести тему, тому сказала: — Ця Сабріна… Ну, вона симпатична.

— Ні, – заперечив Влас, і я відчула яке дивне раптове полегшення у грудях. — Вона дуже красива. Найвродливіша з усіх дівчат, які коли-небудь зустрічалися мені.

І тут у мене всередині все перевернулося, нутрощі скрутило в неприємний вузол, почало нудити. Моя усмішка впала. Зазвичай мені було байдуже, що Влас думав про мене, але він говорив про неї так, ніби вона була в рази кращою.

— Вона живе тут? — поцікавилася я, приховуючи образу глибоко всередині.

— Вона з Канади. Приїхала з сімʼєю на відпочинок.

— Звідки вона знає українську?

— Її батьки емігрували багато років тому, – відповів Влас і нарешті глянув на мене. — Це все? Допит закінчився?

У мене ще було декілька питань. Наприклад, я хотіла знати, куди вони збиралися піти сьогодні. Але Влас відмовив їй, тож мене це вже хвилювало.

— Це не був допит, — сказала я. — І насправді мені байдуже де і з ким ти проводиш час. Я просто хочу, щоб ми якнайшвидше зробили свою роботу. І якщо ти вже ввечері вільний, то я підготую усе для знімання.

— Звісно, – Влас усміхнувся мені, але це було фальшиво. — Чекатиму з нетерпінням.

Увесь день я думала, як краще підготувати все в кадрі. Я обійшла дім та довкола. Подумала, що ідеально підійде місце на терасі біля басейну. Біля високого паркана красувалися невеликі пальми та ще якісь мені невідомі рослини. Я вже уявила, як Влас сидітиме тут та з романтичним виразом обличчя писатиме пісню, паралельно розповідаючи мені якісь факти про себе. Я підготувала запитання, щоб не затягувати час. Усе набагато швидше відбувається, якщо бути максимально готовою. Уже майже вечоріло, але видимість була ідеальною. До того ж сонце не висвітлювало кадр. Я ходила довкола, підбираючи ідеальне місце для камери та штатива. Нарешті я знайшла його. Краєм ока я помітила якийсь рух в будинку. Мабуть, Влас уже встиг підготуватися до нашої зйомки. А коли я увійшла всередину через двері тераси, то мало дар мови не втратила.

Йому, як виявилося, ну дуже личить класичний стиль. Я не очікувала побачити його в чорних штанах і білій сорочці, рукави якої були засукані до ліктів. Цей романтичний образ Власа ідеально вписувався в атмосферу, яку я підготувала.

— Ідеально, – прошепотіла я, розглядаючи його з ніг до голови.

— Згоден, – сказав він, кивнувши головою. — Подумав, що для того особливого випадку треба щось класичне.

— Я підготувала все біля басейну. Думаю, нам варто ще запалити свічки. І якщо у тебе є з собою гітара…

— Так, є.

— Це буде дуже гарний кадр, — я усміхнулася та стиснула свої руки.

Мою увагу привернули маленькі волоски, що стирчали на його голові. Вони були майже не помітні, але все одно псували загальну ідеальну картинку.

— У тебе… — почала я, показуючи пальцями на його голову.

— Що? – Влас насупився, пригладжуючи своє волосся.

— Я зараз!

Я побігла до ванної кімнати та схопила свій гель для волосся. Швидко повернулася до вітальні. Трохи невпевнено, але все ж наважилася підійти до нього.

— У тебе декілька волосків на маківці стирчать, наче антена, — пояснила я, наливаючи трохи гелю собі на пальці. — Треба це поправити.

— Це твій гель? — Влас скривився.

— У нього дуже сильна фіксація, – сказала я. — І не треба так кривитися. Я ніде тут не знайду тобі гель для чоловічого волосся. І яка взагалі різниця?

— Ага… Якщо різниці нема, то це означає, що я зможу користуватися твоїм шампунем, коли закінчиться мій.

— Ні! – різко заперечила я. — Він для збереження кольору, тому дуже дорогий. А ще у нього аромат карамельних цукерок.

— Справді? — Влас злегка схилив голову вбік, вивчаючи мене своїми темними очима. – Ось чому ти так солодко пахнеш.

Я завмерла від здивування. Моя рука з гелем на пальцях зависла у повітрі. Здається, це вперше в житті Влас дивився на мене з такою особливою ніжністю. Я відчула приємне тепло десь у животі, що підіймалося до грудей. Мої губи злегка здригнулися, але я з останніх сил стримала усмішку.

— Пригнися! – тихо сказала йому.

Мені потрібен був весь свій контроль, щоб зрештою заспокоїтися та зробити те, що я вже давно мала зробити. Влас був вищим за мене. Він послухався і трохи пригнувся, дозволяючи мені торкнутися пальцями до його голови. Я обережно пригладила волоски й робила це довше, аніж було потрібно. На диво, мені сподобалося відчуття гладкості його волосся. У роті раптом стало надто сухо. Я зглитнула та глибоко вдихнула.

— Усе? — спитав хлопець.

— Ем, так.

Я забрала свою руку, але не відступила. Він почав випрямлятися, і ненароком його щока торкнулася моєї. Це був секундний дотик, який викликав у моєму тілі іскри аж до пальців ніг. Я не розуміла свої почуття, які так раптово зʼявилися.

— Пробач, — тихо прошепотів Влас, відступаючи від мене.

Мабуть, він теж щось відчув. Я стиснула свої пальці, які були трохи липкими після гелю.

— Маєш чудовий вигляд, – раптом вирвалося.

Це було абсолютно не схоже на мене. Нормальна Ангеліна ніколи б не сказала такого Власу. Але та нормальна Ангеліна, здається, кудись зникла, а на її місці зʼявилася розгублена дівчинка.

— Ти допомогла зробити мій образ бездоганним, — з усмішкою мовив Влас. — Дякую.

Я не змогла стриматися та усміхнулася йому у відповідь. Уперше в житті моя усмішка була соромʼязливою. Я відчула, як жар підступив до щік, вкриваючи їх рожевим румʼянцем.

— Думаю, це ідеально підходить для кадру.

— І для побачення, — додав він.

— Так, і для… — я замовкла, а моя усмішка раптом впала.

— Що? – Влас засміявся. — Ти справді повірила, що я відмовився від побачення, щоб зніматися у твоєму репортажі?

І цей його сміх… Ні, він не розізлив мене. Це було щось значно глибше. Ніби мене вивернули зсередини. Такий тупий жарт, який зачепив мене й образив.

— Але ж ти сказав їй, що ви зустрінетеся іншим разом, – тихо і розгублено мовила я.

— А потім я написав їй, що плани змінилися і все в силі, — сказав Влас.

Він більше не сміявся. На його обличчі не було ні найменшого натяку на усмішку. Він так майстерно обіграв мене, що я почувалася останньою ідіоткою.

— Знаєш, Ангеліно, тобі час зрозуміти, що не завжди усі мають слухати тебе. І ти точно не маєш права наказувати мені чи вирішувати, що я повинен робити. Думаю, ти здогадуєшся чому.

— Чому? — спитала я, глянувши на нього.

— Бо я потрібен тобі більше, аніж ти мені, — Влас підійшов на крок ближче, зазираючи мені в очі. — Ти зі шкури лізеш, щоб врятувати свій телеканал. І ти чудово знаєш, що успіх твоєї програми залежить від цього репортажу. Мені, чесно кажучи, байдуже на цю пісню. Я і без неї буду популярним, бо я вже давно забезпечив собі цю популярність на багато років уперед. Мене змусили взяти у цьому участь. Я б нізащо не погодився працювати з тобою, якби цього не вимагав контракт з продюсером, який, до речі, закінчується через два місяці.

У мене очі стали майже вдвічі більше від усвідомлення. Здогадки закралися в голові.

— Ти… Ти навмисно тягнеш час, – прошепотіла я. — І якщо закінчиться контракт, а пісні та матеріалу не буде, то…

— Твоїй програмі кінець, Ангеліно, — продовжив він. – Тому наступного разу добре подумай, перш ніж втручатимешся в моє особисте життя.

Він обіграв мене по всіх фронтах. Йому з самого початку було все одно на цей репортаж. А для мене… Для мене це було усім! Якщо він підставить мене, то мені гаплик. Я втрачу абсолютно усе.

— Ти не можеш піти зараз, — я набралася усієї мужності. — Цим ти знецінюєш усю мою роботу. Я декілька годин це все готувала, виставляла світло і кадр…

— Мені начхати! — байдуже сказав він. — Я ж попереджав, що зайнятий увечері. Але вийшло гарно. Посидиш сама у цій прекрасній романтичній атмосфері.

Я стиснула руки в кулаки. Мені хотілося вдарити його за те, що він так принижує мене. Але образа була сильнішою за гнів.

Я глибоко вдихнула та твердо подивилася на нього:

— Якщо ти підеш, то я більше ніколи не буду розмовляти з тобою.

— Ти серйозно? – Влас запитально підняв одну брову, усміхаючись мені. — Тобі варто було раніше сказати це. Я б уже давно пішов. Це просто найкраща пропозиція, яка коли-небудь вилітала з твого рота. І, звісно, я приймаю її.

Продовжуючи усміхатися, Влас поплентався до виходу. Я не зводила з нього очей. Образа розпирала мої груди. Неприємний клубок підступив до горла. Уперше в житті мені хотілося плакати, хоча я фізично не могла цього робити.

Ні-ні-ні! Я не буду плакати через нього. Ніколи!

Узявши себе в руки, я вийшла на терасу та сіла на те місце, яке підготувала для нього. Нехай так! Я була достатньо гордою та впертою, щоб виконати свою обіцянку та не розмовляти більше з ним.