Розділ 7

— То як ти потрапила на канал? — поцікавився Влас.

Дивно, що ми нормально розмовляти відтоді, як сіли поряд на березі. Але це, мабуть, тимчасове примирення. А ще вино, яке ми вже майже допили. Я зробила невеликий ковток, дивлячись перед собою.

— Як і всі, – відповіла я. — Проходила кастинг.

— Проходила кастинг? — здивувався хлопець.

— А що? – я криво посміхнулася та глянула на нього. — Думав, що мені пощастило з татусем? Так, у мене справді дуже хороший батько. Але це не означає, що мені підносили все на блюдечку. Інколи він надто прискіпливо ставиться до мене. Та я розумію його. Він хвилюється за мене і хоче, щоб я пізнала всі труднощі цього життя.

— Думаєш, що він випробує тебе? – Влас нахилився ближче до мене.

— Змушуючи мене летіти в інший кінець світу з хлопцем, якого я ненавиджу? – спитала я, піднявши одну брову. — О так! Це ще те випробування.

— Мені здається, що ти трохи перебільшуєш.

— Чому ж? Я реально оцінюю нашу ситуацію.

— Як щодо свідків на весіллі?

Влас посміхнувся, спираючись руками позаду себе. Я закотила очі та втомлено видихнула.

— Схоже, тебе не так легко позбутися, — прошепотіла я та перехилила келих, випиваючи увесь вміст.

— Ну… Це доля.

Я мало не засміялася вголос від його формулювання. Ну, звісно! Мабуть, це доля зробила так, щоб ми тут опинилися удвох. І точно за волею долі нашими близькими виявилися спільні знайомі.

— Це більше схоже на злий жарт, — тихо пробурмотіла. 

Я підсунулася трохи ближче до нього та повернулася боком, спираючись однією рукою до піску.

— Назар же твій кузен? – спитала я.

— Так, — незворушно відповів Влас.

— Як так вийшло, що ти виховувався у дитячому будинку?

Така раптова зміна теми явно здивувала його, бо він помітно напружився. Попри те, що ця історія уже була відома, Влас не дуже любив говорити про це.

— Наші мами були сестрами, — зрештою сказав він тихо. — У мене були батьки, а у Назара — лише мама. Вона сама виховувала його. Тож коли мої батьки загинули в автокатастрофі, тітка не могла виховувати ще й мене з сестрою. Так ми потрапили в дитячий будинок.

— Чекай… У тебе є сестра?

Я була відверто вражена, бо ніде і ніколи не згадувалося про його сестру. Влас мовчки понурив голову, не бажаючи відповідати. Але я просто не могла втратити можливість дізнатися більше. Це допомогло б мені в репортажі.

— Де вона? — поцікавилася я. — Вас розлучили?

— Зараз це не має жодного значення. — Влас проігнорував моє запитання та почав підійматися на ноги. Він уважно подивився на мене зверху вниз. – І я сподіваюсь, що ти не використаєш цю інформацію у своїх новинах. Я не хочу, щоб про мою сестру бодай щось сплило назагал.

Така категоричність змусила мене ще більше дивуватися. Але я не могла підставляти його, тому закивала головою.

— Не хвилюйся, Власе. Я нікому не розповім про це, – пообіцяла я. — А чому ти взагалі сказав мені про неї?

Я підвелася на ноги та глянула йому в очі. І хоч уже було темно, я все одно бачила їх блиск.

— Бо ти спитала, — просто та водночас холодно відповів він. — Гадаю, нам час повертатися додому.

Я вирішила не сперечатися, хоча після вина мені хотілося якихось веселощів. Склавши штатив, я уже зібралася іти, як Влас неочікувано забрав його з моїх рук.

— Ще впадеш з ним, – пробурмотів він.

— Я не пʼяна! — обурилася я.

— Я не кажу, що ти пʼяна, але ти явно розслабилася.

Я зітхнула, дозволяючи йому забрати більшість речей. Коли ми вийшли з пляжу на головну дорогу, то я помітила на вулиці велику кількість людей. Звідкись доносилася музика. Я озирнулася назад і побачила неподалік невелике скупчення. Здається, там знаходився клуб. Не те щоб я була сильною прихильницею таких заходів, але ж ми на Кубі. І я трохи випила, тож була не проти розважитися.

Я опустила погляд на торбинку у своїх руках. З цими речами буде незручно. На щастя, ми жили неподалік. Тож коли ми залишили наші речі у вітальні, я заговорила до Власа:

— Дорогою сюди я помітила клуб. Не хочеш сходити подивитися?

Він глянув на мене, піднявши одну брову.

— Ти пропонуєш мені піти з тобою в клуб? — недовірливо перепитав він.

Я схрестила руки на грудях та перенесла вагу на праве стегно, виставивши ногу вперед.

— Я не знаю іспанської. Мені буде важко порозумітися з кимось чи банально замовити собі щось на барі.

Мені вдавалося непогано розмовляти англійською, але за цих декілька днів я чула від людей навколо лише іспанську.

— Вибач, але це не зовсім мій вид розваг, — сказав Влас, відмовляючи мені.

У мене мало щелепа не відвисла. Це явний обман, адже дуже часто папараці ловили його з дівчатами, коли він виходив з клубу. Мене обурило, що Влас вирішив збрехати тільки для того, щоб не йти зі мною.

— Гаразд, — сказала я та гордо здійняла голову вище, щоб він знав, що це мене абсолютно не зачепило. — Сама піду.

— Спробуй! — кинув виклик він.

Я фиркнула та попрямувала до своєї кімнати, щоб підготуватися. Влас дуже сильно помилявся, якщо думав, що я злякаюся іти самою в клуб.

Я вирішила не витрачати багато часу, тому швидко перевдягнулася у коротку вузьку сукню чорного кольору з відкритими плечима. Я підвела очі чорним олівцем та тушшю, а також зробила акцентні червоні губи. Своє довге темне волосся залишила розпущеним, а прикрасила образ аксесуарами й босоніжками на підборах.

— Тільки не кажи, що ти серйозно, — почав Влас, коли я повернулася до вітальні у всій красі.

Я помітила, як його погляд просканував моє тіло, зупиняючись на відкритих ногах. Я пройшла повз нього, паралельно наносячи свої улюблені парфуми на шию. Для кращого ефекту я перехилила пляшечку та пирскнула їх ще й між грудьми.

— Гарного вечора, – з фальшивою усмішкою сказала йому. — Не сумуй!

Я залишила пляшечку з парфумами на тумбочці в коридорі та помахала Власу рукою на прощання. Він нічого не сказав, але я почула за своєю спиною щось схоже на роздратоване ричання. Ох, здається, хтось дуже сильно розлютився. Упс! Як же мені незручно…

Я пробралася крізь натовп до барної стійки. У цьому клубі грала якась запальна музика, і подумки я вже танцювала між усіма цими незнайомцями. Але я ще недостатньо випила, щоб наважитися на таке.

— Margarita! — гукнула я барменові, показуючи один палець.

Він кивнув головою, і вже за декілька хвилин переді мною зʼявився коктейль. На щастя, тут уже можна було розрахуватися картою, тож я розуміла, що нудно мені цієї ночі не буде. Зазвичай я ігнорувала такого роду тусовки. Мені більше подобалося проводити вечір удома після важкого робочого дня. Але інколи ми з Ілою могли трохи випити. І коли я згадала про неї, то подумала про те, що їй би тут сподобалося. Я витягнула свій телефон та ввімкнула камеру. Вирішила зняти відео з клубу, яке відправлю їй уже завтра. Я зняла свій коктейль, барну стійку, а тоді перевела камеру на людей, що танцювали посеред клубу. Після цього я сховала свій телефон у сумочку. А коли підняла голову, то мій погляд спіймав обличчя чоловіка, який стояв навпроти й надто уважно дивився на мене. Його погляд змусив мене напружитися, але потім я згадала усі ті погляди від незнайомців, які отримую ледь не кожного дня. Вони усі так пожирають тебе очима, ніби ти шматок мʼяса лише через те, що на тобі коротка спідниця. Аж гидко.

Я відвернулася від нього та продовжила пити свій коктейль. За ним дійшла черга до наступного. І коли я відчула легкість у ногах, то зрозуміла, що час уже нарешті відірватися. Я протиснулася між незнайомими людьми в самісінький центр танцювального майданчика та почала рухати стегнами в такт музиці. Я танцювала для себе, насолоджуючись музикою та атмосферою, але ніяк не могла позбутися дивного відчуття, що за мною хтось спостерігає…