Я ненавиджу Власа Красовського…
І якби у мене запитали, то я б знайшла сотні причин, чому я, бляха, ненавиджу його!
Усе почалося два роки тому, коли він мчав на байку до офісу нашого телеканалу і був таким захопленим, щоб встигнути пройти кастинг на тимчасового зіркового ведучого, що навіть не помітив мене. Не помітив, як вʼїхав у калюжу та обляпав мою новеньку сатинову спідницю білого кольору. І він навіть не перепросив за це. А потім, уже в самому офісі, він поводився так самовпевнено і зухвало та ще й наїхав на мене за те, що я запізнилася на нашу співбесіду. Ну, це не моя вина, що мені довелося пів години підчищати спідницю. І я, як головна продюсерка проєкту «Зіркові новини», сказала йому, що він і його велике самозакохане его може піти геть. До того ж тоді про Красовського мало хто знав. На той час він не був достатньо відомим, щоб співпрацювати з нашим каналом. Звідки я могла знати, що вже через місяць його нова пісня завіруситься в соцмережах, а рядки: «Я зітру із памʼяті гіркі моменти й збережу в цих спогадах тебе…» стане трендом, який назбирає десятки тисяч відео? А ще через місяць моя найкраща подруга вирішить познайомити мене зі своїм хлопцем і його кузеном. І вгадайте, хто ним виявився? Так, він самий! Влас, чорти б його побрали, Красовський.
Хлопець, який винить мене у своїй невдачі на каналі і я, яка терпіти не може його, — це було мегавибухове знайомство. І рівно з того моменту, коли він за вечерею назвав мене розпещеною егоїстичною лицеміркою, я заприсягнулася, що ненавидітиму його до кінця своїх днів.
— Учора ввечері Влас Красовський був помічений на побаченні зі своєю ймовірною дівчиною — моделлю Сніжаною Андрусовою, — прочитала я. — Парочка наразі не підтверджує свої стосунки, але це не вперше їх помічають разом.
Я кинула сценарій для ефіру на стіл та підняла погляд на свою асистентку.
Перед кожним ефіром я борюся з тим, щоб на нашому каналі якнайрідше згадували про Власа. Але усі буквально знущалися з мене, змушуючи згадувати про нього у кожному довбаному ефірі. І це, чорт забирай, ще одна причина, чому я ненавиджу його!
— У нас більше нема про кого розповідати? — спитала я, стискаючи пальці на столі.
— Якщо ми приберемо цю частинку з ефіру, то не впишемося в необхідний час, — сказала Соня, стримано усміхаючись мені.
— То чому б не розповісти більше, наприклад, про Амалію, яка застрягла на Балі?
— Амалія уже нікого не цікавить. До того ж усі знають, що у неї все в порядку з документами, і вона просто шукає будь-яку причину, щоб привернути до себе увагу.
Я зітхнула та втомлено підняла руки, торкаючись пальцями до скронь.
— Ну чому? – простогнала я. — Чому ми постійно в кожному ефірі згадуємо про Красовського?
— Може, тому що у нас передача про зіркові новини? Вона так і називається — «Зіркові новини».
— Я знаю, як називається наша передача, — тихо пробурмотіла я. — Просто складається враження, що у нашій країні більше нема зірок.
— Ну… Це ж Красовський! – Соня замріяно усміхнулася та подивилася у стелю. — Він… Красивий, сексуальний, до біса талановитий. А його остання пісня просто влучила в саме серце. Рядки зачіпають за живе, торкаються струн душі. Його музика зцілює та дає надію. Ось чому він такий особливий.
— Ви… – я скривилася, намагаючись підібрати слова. — Ви подуріли всі. Гаразд! Нехай буде. І так нема часу переробляти. Іла уже прийшла?
— Так, вона зараз у Руслани.
Я кивнула головою та почала підводитися. Швидко глянула на годинник, що відбивав уже пʼяту годину вечора.
— Ефір через годину, — повідомила я, коли увійшла до гримерки.
— Якраз знайомлюся з текстом, — сказала Іла (Ілона) — наша ось уже два роки незмінна ведуча. — Це правда, що Міна підстригла волосся просто на сцені під час концерту?
— Так. Уже весь інтернет у цих відео з концерту. Зараз це найгарячіша новина.
— Кошмар, — пробурмотіла дівчина.
Вона зробила ковток кави, поки Руслана поралася над її білявим волоссям, роблячи ідеальну укладку.
— Ти бачила рейтинги вчорашнього ефіру? — поцікавилася Іла, глянувши на мене у дзеркалі.
— Навіть не хочу дивитися, — видихнула я та схрестила руки на грудях. — Здається, скоро мені доведеться вийти голою в ефір, щоб хоч якось привабити аудиторію.
— Інтерес аудиторії згасає. При чому дуже стрімко.
— Знаю. Але що я можу вдіяти? Зараз розквіт соцмереж. Телебачення на другому плані.
— Що твій батько каже на це? — поцікавилася Ілона. — Він, як генеральний директор каналу, мабуть, має якісь ідеї.
— Вони з нашими піарниками щось вирішують, — сказала я. — Мені зараз трохи не до цього. І взагалі я прийшла сказати, що змушена пропустити сьогоднішній ефір.
— Чому? – світлі брови Іли запитально зійшлися.
— У мене запланована зустріч з подругою. Ми не бачилися десять місяців. Нещодавно хлопець зробив їй пропозицію, і вона зараз така щаслива, що хоче якнайшвидше похизуватися переді мною своєю обручкою. Вони приїхали лише на декілька днів, тож цього разу я вирішила поступитися.
— Напевно, це дуже близька подруга, якщо сама Ангеліна Білінська відсунула роботу на другий план заради зустрічі.
— Т-а-а-а-к, — протягнула я з усмішкою. — Ми ще зі школи дружимо. Я ще поки не казала їй, що зазвичай більша частина пар розлучається після шлюбу.
— І не кажи, – буркнула Іла, глянувши на мене в дзеркалі. – Інакше у тебе більше не буде подруги.
— Гадаю, ти маєш рацію.
Я випрямилася та поправила на собі шовкову блузку чорного кольору.
— За ефір не хвилюйся.
— Я й не хвилююся. Знаю, що ти, як завжди, впораєшся на відмінно. Я лише хотіла попросити, щоб ти більше розповідала про Амалію чи будь-кого іншого, але якнайменше про Власа.
— Ти упевнена? – Іла скептично підняла одну брову. — Бо мені здається, що наших глядачів цікавитиме новина саме про нього. І я не розумію, чому ти так сильно ненавидиш Красовського?
— Думаю-ю-ю, йому краще підійшло б прізвище «Мудак», – випалила я. — Мені час іти. Не хочу запізнитися. Якщо виникнуть якісь проблеми, то одразу ж зателефонуй мені.
— Угу…
Я припаркувала свій автомобіль на стоянці біля ресторану, де мала відбутися зустріч. На щастя, я приїхала якраз вчасно. І тільки я вистрибнула зі сторони водія, як просто біля мене зупинилася новенька блискуча тачка темно-червоного кольору. Я мало рота не відкрила від здивування, адже не так часто на дорозі можна було побачити спортивний Porsche. Дверцята з боку водія відчинилися, і як тільки я побачила власника автомобіля, то увесь захват одразу ж зник.
— Ангеліно, – неприємний голос задзвенів у вухах, — ти нарешті навчилася приходити вчасно.
— А ти, бачу, так і не навчився нормально їздити, – пробурмотіла я. — Мало не збив мене!
Я схрестила руки на грудях та насупилася, спостерігаючи за Власом. На його обличчі красувалася пихата самовдоволена усмішка, а очі були сховані за темними сонцезахисними окулярами.
— Купив собі новий автомобіль? – спитала я, зиркнувши на червону крихітку.
— Хочеш розказати про це у своїх новинах? — піддражнив Влас. Я зітхнула, закочуючи очі. — Взагалі-то, так. Зробив собі подарунок після останнього музичного туру.
Нічого такий собі подарунок за декілька сотень тисяч доларів. Але я вирішила не коментувати цього вголос, щоб не вдовольняти його і так захмарне его.
Я примружила очі, коли він зупинився навпроти. Його темне волосся здавалося коротшим, аніж зазвичай. Можливо, він по-новому підстригся, змінив зачіску? Байдуже! Мене це аж ніяк не хвилює.
— Як справи на каналі? — поцікавився Влас. — Цікавить, коли буде прощальна вечірка на честь закриття. Я б хотів знати, щоб підлаштувати свій графік.
Я засміялася та вище здійняла голову, щоб подивитися йому в очі, навіть якщо він і ховав їх за темними скельцями.
— І не мрій, — сказала йому. – На каналі все стабільно добре, а рейтинги щодня збільшуються.
— Справді? Я чув, що ситуація плачевна.
— Не знаю, що ти там чув, – буркнула я крізь зуби, — але у нас усе гаразд.
— Добре, якщо так.
Я подарувала йому натягнуту нещиру посмішку, а тоді пройшла повз, прямуючи до ресторану. Ці високі підбори добряче підставляли, бо Влас надто швидко наздогнав мене. Я зупинилася біля входу та різко зупинилася, обернувшись до нього обличчям. Він мало не врізався у мене з несподіванки, і в останній момент завмер у лічених сантиметрах.
— Послухай, — спокійно почала я, — знаю, ми погано ладнаємо і відкрито терпіти не можемо одне одного. Усі це знають. Яна і Назар — не виключення. Вони обоє в курсі, що у нас не зовсім хороші стосунки. Але, думаю, ти чув, що Назар освідчився їй. Він твій двоюрідний брат, а Яна – моя найкраща подруга дитинства.
— До чого ти хилиш? — нетерпляче спитав Влас, всунувши руки в кишені своїх джинсів.
— Я пропоную тимчасове перемирʼя. Всього лише на цей вечір. Щоб не засмучувати їх обох. Ми потерпимо одне одного декілька годин, а потім знову повернемося до своїх прекрасних життів, в яких не буде ні тебе, ні мене. Ідеально, хіба ні?
– Знаєш… — Влас задумався. – Мабуть, уперше в житті я готовий з тобою погодитися.
— От і чудово! То що, ходімо?
Я трохи здивувалася, коли його рука потягнулася до ручки дверей, і він відчинив їх для мене. Цей жест здався мені якимсь занадто джентльменським, як для такого чоловіка як Влас. Але з його боку це, напевно, був звичайний жест примирення.
Я одразу помітила Яну, що сиділа з Назаром, тримаючись за руки. Але коли вона побачила мене, то різко підвелася. Ми міцно обійнялися, довго не відпускаючи одна одну.
— Вау! – Яна вражено глянула на мене. – У тебе нова зачіска?
Я швидко поправила своє темне волосся, яке сьогодні вклала широкими кучерями.
— Пофарбувалася на два тони темніше, — пояснила я. — Без глобальних змін.
— Тобі дуже личить.
— Ну... – я кивнула головою на її руку. — Хвалися!
— О Боже! – Яна запищала, показуючи мені свою руку з обручкою. — Це було так неочікувано та романтично. Ми піднялися на гору. Це був дуже складний і важкий підйом…
І поки Яна розповідала, я встигла сісти на своє місце. Мені, звісно, не подобався той факт, що доведеться сидіти одразу ж поруч з Власом, але я ніяк не показала свого невдоволення. Ми досить швидко зробили своє замовлення. Здебільшого Яна та Назар розповідали про свої подорожі, інколи даючи зустрічні запитання. Але у мене життя було дещо нудне, а Влас не зовсім був зацікавлений у спілкуванні. Можливо, його так само хвилювала моя присутність. Він, мабуть, здогадувався, що просто зараз ведуча «Зіркових новин» розповідає про те, що вчора його застукали з моделлю. Звісно, Влас не хотів обговорювати своє особисте життя поруч зі мною. Якби ж він тільки знав, як сильно мені на нього начхати…
— Ми плануємо провести весілля весною, — заговорила Яна. — Гадаю, у квітні.
— Це ще пів року, — зауважила я.
— Так. І ми хочемо вже зараз зайнятися приготуванням. А взагалі… – Яна прочистила горло, переводячи погляд з мене на Власа. — Ви обоє нам дуже близькі. І ми хотіли попросити вас бути нашими свідками.
Шок, заперечення, паніка, усвідомлення врешті-решт…
— Що? – скрикнула я.
— Що? – ошелешено спитав Влас у той самий момент.
#112 в Любовні романи
#61 в Сучасний любовний роман
#19 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 17.11.2024