Глава 1

Панорамне скло на тридцятому поверсі розкішного скляного хмарочоса корпорації відкривало вигляд на метушливе місто, але Пак Кван Су навіть не дивився у вікно. Він стояв спиною до дверей, заклавши руки за спину, і насолоджувався ідеальною лінією своїх нових італійських туфель. У його житті все підпорядковувалося суворому порядку: бездоганно випрасуваний костюм-трійка, ідеально укладене волосся та проєкти, які завжди закривалися вчасно.

Тихе клацання дверей порушило тишу кабінету. Увійшов секретар Чон. Він тримав у руках товсту чорну шкіряну папку, а його обличчя виражало глибоку турботу, яка зазвичай не віщувала директору Паку нічого хорошого.

— Директоре Пак, — Чон шанобливо вклонився, підходячи до масивного столу з червоного дерева. — Звіт щодо фінального етапу викупу земель під наш новий агро-комплекс.

Кван Су повільно розвернувся, витонченим рухом поправив манжети сорочки і сів у шкіряне крісло. Його погляд був холодним і впевненим.

— Сподіваюся, все готово, Чон? Наступного місяця моя мати прилітає з Сеула, щоб особисто затвердити запуск. Мені не потрібні сюрпризи.

— Взагалі-то… майже все, пане директоре, — секретар зам'явся, перекладаючи папери. — Всю необхідну землю для реалізації проєкту успішно викуплено та офіційно оформлено. Наші юристи провели колосальну роботу. Але… є одна проблема. Одна досить велика ділянка прямо в середині даного сектора так і не була придбана. Вона розташована точно в центрі, де за планом має бути головний логістичний хаб. Без цього клаптя землі весь проєкт просто заблоковано.

Кван Су насупився. Спокій на його обличчі миттєво змінився роздратуванням. Він терпіти не міг слово «але».

— То в чому справа? — різко запитав він. — Запропонуйте власникові більше. Подвойте ціну. У чому складнощі?

— Справа в тому, що господиня ділянки категорично не згодна продавати землю. Ні за якої причини, — секретар Чон витер хустинкою чоло. — Наші агенти намагалися домовитися з нею всіма можливими способами. Спочатку пропонували стандартну ціну, потім ринкову, потім обіцяли компенсувати переїзд. Вони надсилали офіційні листи, привозили готові контракти, навіть намагалися тиснути через місцеву адміністрацію. Не вийшло абсолютно нічого. Вона просто виставила наших представників за ворота.

Кван Су зневажливо пирхнув і відкинувся на спинку крісла. Для нього, випускника престижного європейського університету, який звик оперувати мільйонними бюджетами, така впертість здавалася абсурдною.

— Хто така ця господиня? — Кван Су презирливо звузив очі. — Якась місцева фермерка? Селючка, яка тримається за свої три сотки землі з кущами помідорів? Збільшіть суму ще раз. Потройте її! Проти великих грошей жодна провінційна логіка не встоїть. Назвіть їй таку цифру, від якої у неї мову відніме.

Секретар Чон зітхнув, витягуючи зі стопки паперів одну-єдину фотографію, і обережно поклав її перед директором.

— Пане Пак, ми вже пропонували їй суму, на яку можна купити кілька квартир у столиці. Її це не цікавить. Її звати Оксана Перебийніс. Офіційно вона просто веде фермерське господарство. Наші інформатори дізналися, що вона екс-спортсменка, призерка міжнародних конкурсів та срібна призерка олімпіади, але деталі її минулого приховані, адже ми виявили, що є великі прогалини в її біографії.. Вона народилася і виросла на цій землі, і тому вона всім заявляє, що її ферма не продається ні за які мільйони.

Кван Су взяв у руки фотографію. Зі знімка на нього дивилася молода, впевнена в собі струнка дівчина в кросівках з копицею темного волосся і прямолінійним, навіть зухвалим поглядом, яка спиралася на якесь сільське залізяччя.

Директор Пак стиснув зуби, а в його очах спалахнув небезпечний вогник. Жодна жінка в кросівках не мала права руйнувати його кар'єру та ставити під загрозу проєкт перед його суворою матір'ю.

— Екс-спортсменка, значить… — процідив Кван Су, кидаючи фото назад на стіл. Він підвівся з крісла і почав міряти кабінет швидкими кроками, нервово потираючи підборіддя. — Тобто гроші її не цікавлять. Добре. Якщо законні та цивілізовані методи не працюють, то треба спробувати щось інше. У кожної людини є ціна, Чон. І якщо це не пачка доларів, то це її спокій або таємниці.

Секретар Чон здивовано підняв очі на шефа.

— Що ви маєте на увазі, пане директоре?

Кван Су зупинився біля вікна, і на його губах з'явилася хижа, самовпевнена посмішка.

— Ми її шантажуватимемо, Кім. Перерийте весь її спортивний архів. Знайдіть її старий клуб, її тренерів, навіть  її лікувальні картки. Можливо, у неї є старі борги, прострочені кредити на техніку або якісь невиплачені штрафи за порушення правил дорожнього руху. Неважливо що, але знайдіть будь-яку зачіпку, яка юридично чи репутаційно зможе притиснути її до стіни.

Він розвернувся і рішуче застебнув ґудзик свого ідеального піджака.

— Я особисто призначу їй зустріч у найкращому ресторані міста. Вона прийде туди, думаючи, що це чергові нудні переговори. А я викладу перед її носом компромат і поставлю ультиматум. Подивимося, як заспіває ця Оксана Перебийніс, коли на кону стоятиме справа всього її життя. Готуй компромат, Кім. Ця дівчина підпише договір швидше, ніж ти встигнеш заварити мені каву.

Пак Кван Су сидів за найкращим столиком біля панорамного вікна дорогого ресторану, випроставши свої широкі, розвернуті чоловічі плечі під бездоганним піджаком. Він приїхав на пів години раніше, щоб усе контролювати. На зустріч він з'явився впевненим, що в нього сьогодні все складається просто ідеально. Лише вранці завершилася таємна зустріч з приводу його нового проєкту, який він самостійно розробляв три роки і нарешті мав великі, серйозні здвиги. Залишилося лише вирішити нагальну проблему і придбати останній клапоть землі. Кван Су тримав у руках меню, його довгі, аристократичні пальці невагомо гортали сторінки, а низький, глибокий чоловічий голос з оксамитовим акцентом роздавав педантичні вказівки офіціанту.