Глава 5

Аврора

Як казав наш викладач з соціальної психології: «Хорошого адвоката складно застати зненацька, тому що форс-мажори для нього звичне середовище. Талановитий адвокат може розіграти радість, коли йому страшно й навпаки. А побачити справжнє обличчя адвоката можна лише тоді, коли ця людина по-справжньому закохана. Кохання, звісно, теж можна зіграти, але між фальшивими та щирими почуттями велика різниця і помітна вона у хвилини пробудження». Ми тоді всі дружно посміялися з його слів, бо це можна було зрозуміти так, ніби адвокати найстрашніші та лицемірні люди на землі, і щоб побачити його справжнього, треба заснути з ним в одному ліжку, а потім ловити момент, коли він сонний продирає очі, ще не встигнувши зорієнтуватися і застосувати свої акторські таланти.

І сьогодні, переступивши поріг будинку нашого нестерпного боса, я почуваюся якоюсь мисливицею за адвокатською душею. Мені раптом стало цікаво побачити Влада справжнім, капець як захотілося, а з силою жіночої допитливості ніякі акторські таланти не зможуть тягатися. Він справжній зараз чи був таким тоді у барі? Але точно не в офісі, там ми бачимо боса в масці. Але я не виключаю, що і зараз він прикидається. Розумним чоловікам довіряти треба поступово, не з розгону. Це дурнями можна командувати і крутити ними як заманеться, а розумними не покрутиш, вони самі собі на думці. А Влад якраз розумний мужик, з цим не посперечаєшся. А ще він підступний, хитрий і зарозумілий, такий нізащо не здасться. Такі, мабуть, навіть закохуються раз на тисячу років. Так хочеться його розкусити, полоскотати душу, але лягати заради цього з ним у ліжко, щоб побачити його спросоння я не збираюся. Має бути інший спосіб.

Кладу половину курки в каструлю, заливаю водою, ставлю на вогонь і чекаю поки закипить, тим часом розглядаючи його кухню. Навколо такий порядок, видно, що чистюля любить свій барліг, не свинячить, все так рівненько, охайно. Перфекціоніст, щоб тобі. Надумав захворіти в розпал підготовки до слухання. Або ж це пастка для мене, адже він спить і бачить, як мене позбутися.

— Щось ти надто довго, — господи-боже, з'явився. Замість того, щоб лежати з компресом на морді, він знову приперся діяти мені на нерви цим своїм голим торсом. Ніяких тобі манер пристойності! Вдягнув сексі-спортивки і красується!

— Владиславе Юрійовичу, ви хоча б футболку одягли. Адже знали, що до вас приїде дівчина, ваша співробітниця. Я розумію, що вдома хочеться почуватися розслаблено, але якщо ви вже надумали працювати зі своєю помічницею, повинні ж бути якісь рамки, — бурчу, помішуючи бульйон.

— Пф, що це за тон старої капосної баби? Я роблю знижку на те, що моя помічниця вже бачила мене голим. Тебе бентежать частини мого оголеного тіла, Авросю? — єхидничає, отже, не такий вже й хворий. — Ти мене теж без маски страшенно бентежиш, краще одягни її назад, щоб не дай боже не накинулася з поцілунками. А то раптом тобі прийде ідея покласти мені грілку на все тіло.

— І не мрійте, Владиславе Юрійовичу, ваше тіло я зігрівати не хочу. Воно велике, колюче і з бацилами, — обертаюся, щоб нагородити іронічним поглядом. Ох ти ж голки-хрестики, він збуджений! — Босе, а що це у тебе там випирає? Це застуда на тебе так діє чи дівчина із ополоником в руках?

— Це я сам від себе збуджуюсь, — цідить крізь зуби. — Тільки подумав, який я крутий – і одразу стоїть.

— А я таки думаю, що це бацили стовпилися, щоб ударити по слабкому місцю. Іди, обмотай навколо нього компрес, щоб не дати інфекції поширитися, — ледве стрималася, щоб не засміятися. Він такий прикольний, коли гнівається, аж захотілося собі таку картину по номерам, я б його розфарбовувала з особливим задоволенням.

— Я без помічниці не впораюся, — шипить сіроокий. — Тому тобі доведеться потримати поки я обмотуватиму.

— Фу, який ти вульгарний і грубий! Не ввічливо збуджуватись, коли у тебе вдома гостя.

— Серйозно? — темна брова знущально вигинається. — До чого тут брутальність, я, наприклад, в цьому бачу ввічливе запрошення.

— Гм, тоді я, мабуть, все ж таки відмовлюся від запрошення, бо хворому зайве навантаження протипоказане. Поки бульйон кипить, можемо розібратися з документами. В понеділок у вас зустріч з суддею, не забули, Владиславе Юрійовичу? Тому вам потрібно збирати вашу чарівність для цієї грізної дами, не треба витрачати її на мене, — обмінюємося єхидними посмішками. Навіть нічого не відповів. Підступному богу нема чим крити? Іду слідом за ним до його кабінету, але він чомусь знову вкладається на диван.   

— Потрібно повернути хоч якийсь тонус, щоби сісти за роботу. У мене буде до тебе величезне прохання, Авроро, — ого, вперше назвав мене по-людськи. — Будь така ласкава, зроби мені точковий масаж, побудь трохи сестрою милосердя. Самому це робити не зручно. Усього десять біологічно-активних точок, китайська медицина творить дива. Зробиш? Не бійся, чіпати нижче поясу нічого не доведеться, тільки обличчя, вуха, шия та руки.

— Я і не боюся, це тобі треба боятися, що натисну не на ті точки, — бурчу, бо мене зачепив його нахабний тон, стільки в ньому виклику. — Так і бути, змилуюся. Командуй, куди прикладати мої чарівні пальчики.   

— Середнім та безіменним пальцем з легким натиском масажуй ось тут, — бере мої пальці і прикладає їх собі між брів. — П'ятнадцять разів за годинниковою стрілкою, п'ятнадцять проти.

— А ти не міг би заплющити очі? — мені раптом стає ніяково, Влад так пильно на мене дивиться, є в цьому моменті якась інтимність, якась небезпечна близькість. Вона дивним чином намагнічує бажання.

— Не можу. Я кайфую від твого зосередженого обличчя.

— То скільки ти кажеш точок? — питаю раптом охриплим голосом.

— Десять, — відповідає підступний бос, ніби між іншим облизавши пересохлі губи.

Влад

Аврора, закусивши губу, масажує мені скроні і несе якусь нісенітницю про суддю, яка за чутками небайдужа до привабливих харизматичних чоловіків і що я типу маю скористатися ситуацією. Я й сам вже все знаю про суддю, з якою мені доведеться працювати, колега поділився достовірною інформацією, картина вимальовується не дуже, але я звик лавірувати між людськими вадами та слабкостями, використовуючи їх у своїй роботі. Не знаю, як вплинув на мене цей точковий масаж, але певний ефект є, в мені раптом загострилася проникливість. Дивлячись на те, як Аврора намагається посилено мені протистояти, я ясно побачив перспективу наших відносин, вірніше, я не побачив її взагалі. Зате виразно зрозумів, як мені треба діяти, щоб позбавитися потягу і перемогти. Трясця, мені тридцять п'ять, а я поводжуся як пацан, як збуджений придурок, якому тисне на мозок тестостерон, навіть це дівчисько вже вказало мені на мій непрофесіоналізм. Що ж, розважались і годі на цьому, погана була ідея покликати її до мене додому. Переспати з нею не вихід і добре, що вона тоді втекла, секс додав би певної незручності і зв'язав би мені руки.