Глава 1

— Подруго, довірся мені, в цьому немає нічого складного, — шепоче Каріна з виглядом експерта. — Зате одразу перестанеш киснути та забудеш свого Ігоря. Цей козел не заслуговує, щоб ти продовжувала за ним сохнути.

— Я теж не розумію, навіщо згадувати того, хто тебе так нахабно кинув, — підтискає пухкі губки Леся. — Плюнула через плече, грюкнула дверима і вибила клин клином. Давай, Авроро, ти зможеш. Це просто. Вперше, чи що? Підійшла, сказала якусь дурість і познайомилася. Ти у нас красуня, ти будь-якого мужика в цьому барі зможеш звабити. Глянь, який кадр сидить за стійкою. Я тільки глянула, а в мене вже мурашки.

Ці дві ненормальні притягли мене до одного з елітних барів, щоб, за їхніми словами, «зняти любовну тугу». Особливість цього бару в тому, що сюди ходять «пристойні», як запевнила мене Каріна, щоб зняти напругу, що накопичилася за робочий тиждень. І не тільки хорошим алкоголем, нагорі є «номери для побачень», де можна бурхливо виплеснути емоції і при цьому не обов'язково знайомитися зі своїм партнером «на один раз» ближче, ти можеш навіть назватися іншим ім'ям. Тут не платять за "дружбу тілами", тому повії тут не пасуться. Ось така оригінальна політика бару і вони за цим суворо стежать. Жодних екскорт послуг чи наркотиків, тільки дорогі напої, приємна атмосфера та зустріч за зачиненими дверима за взаємною згодою. Хоча, звісно, існує певний ризик, бо навіть серед пристойних багато придурків. Але мої подруги повадилися сюди заглядати після чергової любовної невдачі, щоб забутися в обіймах якогось забезпеченого, дорослого і харизматичного.

Кинувши погляд у бік барної стійки, куди мені вказала Леся, важко зітхаю. Там справді сидить втомлений бог після напруженого робочого тижня. Іноді характер людини можна побачити навіть у профіль, і щось мені підказує, що цей зовні привабливий чоловік доволі складний тип з крутим норовом. Темне волосся, стильна стрижка, широкі плечі та граючі м'язи спини під світлою сорочкою. Комір розстебнутий, рукави закочені по лікоть, гарні руки, сильні і мені чомусь здається, що владні. Від нього йде така енергетика, що навіть бармен бентежиться.

— Давай, Авроро, сьогодні твій день. Відпусти всі думки, — підштовхує мене Каріна. — Якщо ти цього не зробиш, то ти жалюгідна невдаха, яка любить себе жаліти.

— А якщо він мене пошле куди подалі? — Зважитися на таке непросто, хоча мене не назвеш дівчиною з комплексами, я досить розкута, сучасна дівчина і давно не незаймана, але переспати з незнайомцем, щоб перегорнути чергову сторінку свого життя —лячно навіть в мої двадцять сім років.

— Якщо з цим не склеїться іншого підчепиш, тобі ж не заміж за нього виходити. Іди, поки цей красень не звалив, — підбурює мене Леся. Вони ніби зробили ставки і тепер чекають на розвиток подій.

Набираю більше повітря в легені, підводжуся, стискаючи сумочку, і йду до барної стійки, примостившись на сусідній табурет поруч з втомленим богом.

— Привіт, — посміхаючись, повертаюся до нього. Він майже допив свій віскі, не знаю який за рахунком, на дні склянки залишився лише лід. І такий самий лід я бачу в його сірих очах, піймавши його погляд. Перш ніж ввічливо привітатись — оцінює. Мені не подобається, коли чоловіки так на мене дивляться, ніби я товар.

— Ходімо, я не проти, — заявляє він мені, подаючи барменові знак, щоб той його розрахував.

— Що? — одразу гублюся від такої прямолінійності.

— Ну, ти ж для цього до мене підсіла, — зарозуміло гмикає. — Навряд чи щоб поговорити про погоду або про ціни на пальне. Ти хочеш, щоб я відвів тебе нагору, і я можу подарувати тобі це задоволення, дівчинко, твої форми та мордочка мені підходять.

— Це грубо, — мої слова його розсмішили. Посмішка робить його обличчя ще симпатичнішим, він справді гарний чоловік, але погляд все одно цинічний та жорсткий.

— Мила, у подібному місці на побачення не запрошують і особливо у компліментах не розсипаються. Ти мене теж оцінила. Адже так? Через це й підійшла. Тому все взаємно. Я пропоную тобі гарно провести час, ти або погоджуєшся, або підіймаєш свою симпатичну попку і повертаєшся до своїх подруг, набиратись рішучості.

Я не хочу здатися йому якоюсь дурепою, ніби я не знаю, що це за місце, не хочу вмикати задню, щоб знову його розсмішити. Тому я згідно киваю, хоча всередині у мене все тремтить. Боже, що я роблю? Це ще той екстрим. Не дивлячись на дівчат, йду з ним у бік сходів. Серце шалено стукає у скронях… дихання збивається. Втомлений бог підносить магнітний ключ до замка і штовхає двері, пропускаючи мене вперед, схоже, він тут не в перше, бо надто впевнено почувається.

— Роздягайся, — коротко кидає мені, починаючи розстібати ґудзики на своїй сорочці.

Відвертаюся від його пильного погляду і вдаю, що розглядаю номер, який треба сказати досить пристойний, чистий, навіть є душова, судячи з усього.

— Ти нервуєшся, — підходить він ближче... абсолютно голий. Трясця… залипаю і не можу відірвати від нього погляду. Божечки, оце фігура у мужика! Він просто ідеальний! Мені ніби перекрили кисень, червонію і починаю задихатися. І чим довше я дивлюся – тим сильніше міцніє його збудження, піднімаючись все вище й вище.

— І ми навіть не познайомимося? — Видихаю охриплим голосом, здригнувшись, коли він доторкнувся до замочка на моїй сукні.

— Навіщо тобі знати, як мене звуть, якщо за годину ми розбіжимося в різні боки?

— Мене звуть Аврора, — все одно вимовляю своє ім'я, дозволяючи себе роздягати. Йому це подобається, тому що він стягує з мене сукню дуже повільно, наче насолоджуючись процесом. Але для мене цього замало, щоб збудитись і віддатися незнайомцю. Тягнуся до його губ за поцілунком, але він мене зупиняє, раптом різко ухилившись.

— Крихітко, давай без поцілунків. Це надто особисте. Адже ми тут зустрілися, щоб поділитися задоволенням, а не будувати стосунки, — знявши з мене ліфчик, м'яко підштовхує до ліжка. Трусики залишив на потім. Мене водночас зачаровує і лякає його збудження, такий чоловік точно диктує свої правила в ліжку, навряд чи він спитає, як мені подобається. І ніби на підтвердження моїх здогадів, він заявляє владним голосом, діставши з тумбочки презерватив: