Заквітчане поле до себе кличе,
Щоб відкрити минуле своє трудівниче.
Розкаже воно свою історію тяжку,
Що не помістить ніхто в книжку ясно.
Полинеш ти у вирій спогадів рясних,
Які покажуть долі стежину важку.
Розкаже тобі поле військові походи
І які трапились колись пригоди.
Розкаже й про сумних селян,
І про веселих городян.
Все дізнаєшся ти в полі,
Про безліч історій болі та волі,
Про кохання й долі,
Що колись були в неволі.
Спи, та бач лише сновиддя,
Дарує тобі поле щире милосерддя.
Відредаговано: 13.03.2024