РОЗДІЛ 10

На восьмий день їхня маленька війна перестала бути приватною справою. Лео помітив першим. Або першим перестав вдавати, що не помічає. За сніданком Елара простягнула Себастіану масло. Він забрав його з її руки, але чомусь затримав пальці на її пальцях на секунду довше, ніж вимагала передача звичайної маслянки.

Елара підняла очі. Себастіан — теж. Лео перестав жувати. Подивився на одного. На другу.

— Ви двоє сваритеся?

— Ні, — одночасно відповіли вони.

Лео повільно відклав виделку.

— Оце якраз звучить підозріло.

Елара взяла чашку.

— Ми не сваримося.

— Добре.

Хлопець повернувся до сніданку.

— Просто коли тато не свариться з людьми, він зазвичай не дивиться на них так довго.

Себастіан завмер. Елара дуже повільно зробила ковток. Біля столу Марта кашлянула. Надто вчасно. Себастіан перевів на неї погляд.

— Марто?

— Вибачте, сер.

Елара бачила, як економка опустила очі, ховаючи усмішку. Чудово. Схоже, їхня війна вже мала глядачів. Себастіан відклав телефон.

— Сьогодні поїдеш зі мною в офіс.

Елара підняла брову.

— Я правильно почула? Ти мене запросив, а не повідомив, де я сьогодні маю бути?

— Саме так.

Вона навіть трохи відхилилася на спинку стільця.

— Я пишаюся твоїм особистісним ростом.

Лео пирхнув у чашку. Себастіан перевів погляд на нього.

— Не допомагай.

— Я мовчу.

— Ти смієшся.

— Це не заборонено.

Елара спокійно відкусила тост.

— А навіщо я тобі в офісі?

— О третій у мене зустріч із Келлером. Ми втретє повертаємося до однієї угоди. Хочу почути твою думку.

Тост завмер у її руці.

— Мою?

— Твою.

— Ти впевнений, що не переплутав мене з кимось із юридичного відділу?

— Рід переживе конкуренцію.

Лео задумливо сказав:

— Не факт.

Елара засміялася. Себастіан подивився на неї.

— То ти їдеш?

Вона витримала коротку паузу.

— Поїду. Хочу нарешті побачити місце, де ти професійно лякаєш дорослих людей.

— Значно менш драматично, ніж ти собі уявляєш.

— Це ми ще перевіримо.

До третьої години Елара вже зрозуміла дві речі. Перша: Кроуфорд Груп зовсім не скидалася на імперію злого генія. Друга: Себастіан на роботі справді був іншим. Не грубішим. Не холодним заради ефекту. Просто настільки зібраним, що його мовчання змушувало людей ще раз перевіряти власні цифри.

Еларі це подобалося. Можливо, трохи більше, ніж варто було. У переговорній сиділо шестеро. Себастіан, Рід, фінансовий директор Кроуфорд Груп  . Двоє людей із команди Натана Келлера. І сам Натан.

Елара знала його прізвище. Келлер був приблизно одного віку із Себастіаном, можливо, трохи молодший. Високий, темно-русявий, упевнений без потреби це демонструвати. Коли Себастіан представив їх, Натан потиснув Еларі руку.

— Нарешті знайомлюся з жінкою, через яку Кроуфорд останній тиждень іде з офісу раніше.

Себастіан повільно повернув голову. Елара всміхнулася.

— Дякую. Ви за перші десять секунд повідомили мені значно більше, ніж він за сім днів.

— Келлер.

— Що? — Натан сів. — Я підтримую сімейну комунікацію.

Рід відкрив папку.

— Я вже казав, що в них із цим усе прекрасно.

Себастіан глянув на нього.

— Ми можемо почати?

— Я саме цього й боюся, — сказав Рід.

Елара опустила очі, ховаючи усмішку. Їй тут уже подобалося. Угода насправді була не такою складною, як виглядала на перший погляд.

Кроуфорд Груп і компанія Келлера збиралися разом придбати контрольний пакет великої логістичної компанії. Простими словами — вони вкладали гроші й отримували право керувати. Засновники залишали собі меншу частку. І частину прав. Саме через ці права всі сперечалися вже третю зустріч.

— Якщо ми забираємо шістдесят п’ять відсотків, — сказав Натан, — мені потрібна гарантія, що через рік засновники не зможуть блокувати кожне рішення лише тому, що їм не подобається новий напрям.

Фінансовий директор перегорнув кілька сторінок.

— Вето залишається тільки на великі стратегічні рішення.

— «Великі» — це слово, яке юристи дуже люблять, — зауважила Елара.

Усі подивилися на неї. Рід повільно всміхнувся.

— Уже починаю хвилюватися.

Елара підсунула документ ближче.

— Можна?

Себастіан кивнув. Вона перегорнула кілька сторінок назад.

— Тут написано, що якщо компанії знадобиться додаткове фінансування, основні власники повинні внести його пропорційно своїм часткам.

— Так, — відповів фінансовий директор.

— А засновники можуть відмовитися?

— Можуть.

Елара знайшла інший пункт.