РОЗДІЛ 9

Наступного ранку Елара прокинулася з дуже чітким розумінням двох речей.

По-перше, цілувати Себастіана Кроуфорда було значно приємніше, ніж мало б бути за умовами їхнього шлюбу. По-друге, кидати їй виклик було його помилкою. Він хотів переконатися, що вона поцілувала його не через батька, не через втрату звичного життя і не тому, що в найгірший момент їй просто знадобився хтось поруч?

Чудово.

Елара могла бути дуже переконливою. І, як з’ясувалося, отримувати від цього неабияке задоволення.

За сніданком вона поводилася бездоганно. Розмовляла з Лео про контрольну, подякувала Марті за каву й навіть не сперечалася з Себастіаном, коли той сказав синові прибрати телефон зі столу.

А потім потягнулася по цукорницю одночасно з чоловіком. Її пальці ковзнули по його руці. Не просто зачепили. Повільно пройшли від кісточок до зап’ястка. Себастіан завмер. Елара підняла очі.

— Вибач. Випадково.

Його погляд затримався на ній.

— Звичайно.

— Ти сумніваєшся в моїй щирості?

— У щирості — ні. У слові «випадково» — дуже.

Лео перестав жувати. Подивився спочатку на одного, потім на другу.

— Я щось пропустив?

— Нічого цікавого, — сказала Елара.

Лео насупився.

— Тоді чому тато дивиться на тебе так, ніби ти щойно порушила міжнародний договір?

Елара сховала усмішку за чашкою. Себастіан узяв свою каву.

— Їж.

— Це не відповідь.

— Саме тому вона така зручна.

Елара опустила очі до тарілки. Перший раунд був за нею.

У Кроуфорд Груп Себастіан з’явився раніше за більшість керівників. Рід зайшов до кабінету з кавою в одній руці й телефоном у другій.

— Якщо за ніч у вас знову сталася фінансова криза, міжнародний скандал або ще одне весілля, попереджаю одразу: такими темпами я до пенсії не доживу.

— Шлюбний контракт треба скасувати.

Рід зупинився. Навіть каву до рота не доніс.

— Перепрошую?

— Контракту не буде.

Кілька секунд адвокат просто дивився на нього.

— Того самого контракту, на якому ти наполягав кілька днів тому?

— Того самого.

— З жінкою, з якою ти одружився після кількох годин знайомства?

— Ріде.

— Я перевіряю, чи не почалися в мене слухові галюцинації від перевтоми.

Себастіан відкинувся на спинку крісла.

— Після того, що зробив Морріс, я не підпишу документ, за яким у разі розлучення Елара вийде з цього шлюбу практично без нічого.

Рід перестав усміхатися.

— Ти розумієш, що без шлюбного контракту діятимуть загальні правила? І потенційні фінансові наслідки для тебе будуть зовсім іншими.

— Розумію.

— І тебе це влаштовує?

— Так.

Оце змусило Ріда замовкнути. Він знав Себастіана багато років. Знав, скільки договорів той читав до останньої коми. Знав, що Кроуфорд не залишав відкритими ризики, які можна було закрити документом. Особливо фінансові.

— Добре, — нарешті сказав Рід.

Себастіан звів брову.

— І все?

— Ні. У мене приблизно дванадцять запитань. Але я достатньо давно тебе знаю, щоб розуміти, коли краще залишити їх при собі.

Він дістав телефон.

— Відкличу документи.

Себастіан кивнув. Рід набрав номер.

— Це Грант. Кур’єр із контрактом Кроуфордів уже виїхав?.. Так. Спробуйте його відкликати і…

Він замовк. Послухав. Повільно опустив телефон. Себастіан уже по його обличчю зрозумів.

— Пізно?

— Значно.

— Наскільки?

— Місіс Кроуфорд уже отримала документи.

Коротка пауза.

— І?

Рід подивився на нього.

— Прочитала. Підписала. Віддала кур’єру. Він везе їх назад.

Себастіан мовчав. Звісно. Елара щойно втратила доступ практично до всього, що мала до шлюбу. І навіть тепер не спробувала виторгувати собі нічого. Просто виконала домовленість.

— Без мого підпису він не матиме юридичної сили?

— Ні.

— Тоді питання закрите. Я його не підпишу.

Рід не рухався.

— Взагалі?

— Взагалі.

— І Еларі не скажеш?

Себастіан помовчав.

— Поки що ні.

Рід повільно видихнув.

— Як адвокат я зобов’язаний сказати, що це ризиковано.

— Я знаю.

— А як людина, яка знає тебе багато років, я дуже хочу сказати дещо інше.

Себастіан подивився на нього. Рід узяв свою каву.

— Але, мабуть, почекаю, поки ти сам наздоженеш очевидне.

— Вийди.

— Ось. Це вже більше схоже на тебе.

Він сказав, це з ледь помітною посмішкою на губах…. І вийшов.

Того ж вечора Елара мало не впала зі сходів. І, на її глибоке роздратування, цього разу це справді було випадково. Носок туфлі ковзнув по краю сходинки. Вона втратила рівновагу. Не встигла навіть схопитися за поруччя. Себастіан, який піднімався назустріч, зреагував миттєво. Одна рука обхопила її за талію. Друга перехопила вище ліктя. Елару розвернуло прямо до нього. Груди до грудей. Настільки близько, що вона відчула його подих біля скроні.