РОЗДІЛ 8

За два дні папка, яку Генрі Морріс кинув до ніг власної доньки, встигла перетворитися на дві папки, сім електронних файлів і дуже поганий настрій Ріда Гранта. У суботу ввечері він з’явився в домі Кроуфордів із ноутбуком під пахвою й виглядом людини, яка останні сорок вісім годин особисто воювала з усією системою сімейних трастів.

— Хороша новина, — сказав він, опускаючись у крісло в кабінеті Себастіана. — Ваш батько не всемогутній.

Елара сіла навпроти.

— А погана?

— Він дуже старався ним бути.

Себастіан, який стояв біля столу, простягнув руку.

— Конкретніше.

— Ні, зачекай. Я дві доби цим жив. Дозволь хоча б п’ять хвилин драматизму.

— Три.

Рід глянув на Елару.

— Бачите, з якими людьми мені доводиться працювати?

— Я з ним одружена. Повірте, співчуття взаємне.

Рід усміхнувся.

— Нарешті в цьому домі з’явилася людина, яка мене розуміє.

— Ріде.

— Уже працюю.

Він відкрив ноутбук.

— Картки були прив’язані до сімейного офісу. Їх закрили законно. Автомобіль належав компанії — теж. Членства, частину страхування, службові витрати — усе оплачувала структура Морріса, тому це він перекрив практично одразу.

Елара слухала мовчки. Вона вже приблизно знала, що почує. Але почути це мовою документів усе одно було дивно. Так легко. Один підпис — і життя, яке вона роками вважала своїм, виявилося набором речей, якими їй просто дозволяли користуватися.

— А трасти? — запитала вона.

— Складніше. Два дискреційні — виплати можна призупинити, і це вже зроблено. Є ще один, де Морріс має не настільки вільні руки. Там я ще покопаюся.

— Чи є щось, що належить мені без слова «але»?

Рід помовчав.

— Особистий банківський рахунок. Невеликий, якщо порівнювати з тим, до чого ви мали доступ раніше. Деякі особисті речі. І освіта.

Елара підняла на нього очі. Рід знизав плечима.

— Її він назад не забере. Я перевіряв.

Вона засміялася.

— От за це дякую.

— Завжди будь ласка. Я намагаюся знаходити позитив навіть у фінансовому апокаліпсисі.

Себастіан сів поруч.

— Те, що можна оскаржити?

— Я вже працюю. Але одразу попереджаю: частина речей юридично ніколи їй не належала. Морріс дуже грамотно побудував систему.

Елара ледь усміхнулася.

— Це на нього схоже.

— Зате тепер ми точно знаємо, з чим маємо справу.

Вона кивнула.

— Дякую, Ріде.

Цього разу без жарту. Він теж став серйознішим.

— Не за що.

Потім раптом ляснув долонею по коліну.

— А тепер я мушу зізнатися ще в одному професійному провалі.

Себастіан підозріло на нього подивився.

— Якому?

— Шлюбного контракту сьогодні не буде.

Елара підняла брови.

— Наш адвокат не справляється?

— Ваш адвокат останні дві доби з’ясовував, скільки грошей ваш батько може забрати у вас до сніданку, паралельно розбирав японський контракт вашого чоловіка і намагався зрозуміти, чому люди, які одружилися після трьох годин знайомства, раптом очікують від мене ідеальної організації.

—  Годин було менше, — уточнила Елара.

— О, перепрошую. Це повністю змінює мою позицію.

Себастіан похитав головою.

— Коли буде?

— У понеділок. Чернетка майже готова, залишилося фінально перевірити формулювання.

— Добре, — сказала Елара. — Надішлете сюди.

Рід кивнув. Себастіан промовчав. Старий варіант контракту вони обговорювали до того, як Генрі відрізав Елару від більшості сімейних ресурсів. Тепер умови виглядали інакше. Занадто жорстко. Вони залишали її повністю захищеною від претензій на його майно — і практично беззахисною, якщо цей шлюб колись припиниться.

Йому це більше не подобалося. У понеділок він поговорить із Рідом. Без Елари. Бо вже приблизно уявляв, скільки задоволення вона отримає від самої думки, що Себастіан Кроуфорд вирішив зробити її шлюбний контракт менш невигідним для неї.

— Ну що ж, — Рід закрив ноутбук. — На сьогодні моя місія закінчена. Якщо ніхто з вас не планує до ранку нового весілля, розлучення, міжнародного скандалу чи фінансового злочину, я поїду додому.

Елара задумалася.

— А до котрої години можна повідомити про фінансовий злочин?

— Не провокуйте мене. Я й так починаю вас любити.

Себастіан підняв очі.

— Ріде.

— Що? Це професійно.

— Їдь додому.

Рід підвівся.

— Ось так і закінчується кожна моя спроба налагодити людські стосунки.

Біля дверей він озирнувся.

— Місіс Кроуфорд, якщо ваш чоловік до понеділка спробує вирішити за вас ще щось глобальне, не вбивайте його. У мене занадто багато відкритих справ.

Елара всміхнулася.

— Нічого не обіцяю.