РОЗДІЛ 7

До п’ятниці Елара майже встигла звикнути до думки, що її життя остаточно збожеволіло. Майже. Вони із Себастіаном одружилися в неділю.

За наступні кілька днів вона встигла познайомитися з його сином, забрати того зі школи після бійки, посваритися з директором Вестбриджу, освоїти половину бібліотеки й з’ясувати, що Марта непомітно керує цим домом значно ефективніше, ніж Себастіан хотів би визнавати.

Рід тим часом попросив не поспішати з офіційним повідомленням Генрі про шлюб.

— Я хочу спочатку зрозуміти, скільки ваших грошей насправді ваші, а скільки існують тільки тому, що Морріс дозволяє вам ними користуватися, — пояснив він Еларі. — Бо після новини про весілля він майже напевно спробує перекрити все, до чого дотягнеться.

Він мав рацію. Тільки Генрі виявився швидшим. У п’ятницю вранці на телефоні Елари з’явилося коротке повідомлення. О четвертій у моєму офісі. Якщо в тобі залишилася хоч крапля здорового глузду, ти прийдеш.

Елара показала його Себастіану. Він прочитав.

— Підеш?

— Так.

— Тоді я їду з тобою.

Вона вже відкрила рот. Себастіан підняв долоню.

— Я знаю. Ти можеш сама.

— Приємно, що ми прогресуємо.

— Але я все одно їду.

Елара примружилася.

— Ти щойно дуже красиво замаскував наказ під повагу до моєї самостійності.

— Я вчуся.

І саме тому о четвертій вони разом зайшли до будівлі Моріс Груп.

Елара знала цей офіс із дитинства. Колись їй здавалося, що одного дня вона сидітиме тут не як донька Генрі Морріса. Як його партнер. Можливо, очолить міжнародний напрям. Можливо, отримає власний проєкт. Можливо, нарешті доведе, що всі роки навчання, мови, Астерфорд і нескінченні прийоми були не просто красивою декорацією.

Тепер вона вперше заходила сюди й думала, що, можливо, ніколи не знала цього місця насправді. Генрі чекав у кабінеті один. Без адвоката. Без помічників. І головне без Оскара Лейна.

Побачивши Себастіана, він насупився.

— Я просив прийти тебе.

— Я прийшла.

— Кроуфорда це не стосується.

Елара зняла пальто.

— Тоді можете зробити вигляд, що його тут немає.

Себастіан нічого не сказав. Просто зайняв крісло трохи осторонь. Генрі перевів на нього важкий погляд, але швидко повернувся до доньки.

— Досить цього цирку. Ти повертаєшся додому. Сьогодні.

— Ні.

— Увечері ми їдемо до Лейнів. У п’ятницю мало бути офіційне оголошення, і я ще можу владнати те, що ти влаштувала.

Елара кілька секунд дивилася на нього.

— Ти справді досі думаєш, що я вийду за Оскара?

— Я думаю, що ти припиниш поводитися як ображена дитина й нарешті зрозумієш масштаб того, що поставила під загрозу.

— Ти про угоду.

— Про майбутнє родини.

Елара тихо видихнула.

— Ні, тату. Про угоду.

Він стиснув щелепи.

— Рік переговорів. Рік. Ти уявляєш, що означає союз із Лейнами?

— Так. Саме тому я й утекла.

— Ти нікуди не втечеш від наслідків.

— Я й не збираюся.

Генрі різко підвівся.

— Ти повернешся зі мною. Сьогодні ж. І припиниш цю дурну виставу з Кроуфордом.

Себастіан заговорив вперше:

— Не розмовляйте з нею таким тоном.

Генрі повільно повернувся.

— Вона моя дочка.

Себастіан навіть не змінив пози.

— А моя дружина. І з моєю дружиною ніхто не розмовлятиме так. Навіть її батько.

Тиша впала миттєво. Генрі дивився на нього так, ніби не зрозумів мови.

— Що?

Елара спокійно зустріла його погляд.

— Ми одружилися.

— Коли?

— У неділю.

В обличчі батька щось змінилося. Спершу недовіра. Потім усвідомлення. І лише після нього — лють.

— Ти хоча б розумієш, що наробила?

— Уперше за довгий час — так.

— Ти знищила угоду, над якою я працював рік!

— Бачиш? От ми нарешті й дійшли до головного.

— Не смій.

— Ні, тату. Тепер ти послухаєш мене.

Елара підвелася. Голос не став гучним. Але Себастіан побачив, як вона випросталася. Зник гумор. Зникла іронія.  Залишилася жінка, яка, схоже, востаннє в житті намагалася поговорити з Генрі Моррісом не як із бізнесменом, а як із батьком.

— Я хочу зрозуміти одну річ. Для чого ти взагалі мене вчив?

Генрі насупився.

— Що?

— Астерфорд. Мови. Викладачі. Стажування. Роки, протягом яких ти вимагав від мене бути кращою за всіх навколо. Для чого?

— Я дав тобі найкращу освіту, яку тільки можна було купити.

— Я знаю. Я просто довго думала, що ти робиш це тому, що колись побачиш мене поруч із собою.

Вона ковтнула.

— Я знаю бізнес. Я розумію контракти. Я могла працювати тут. Могла бути корисною компанії не як чиєсь прізвище у свідоцтві про шлюб.