РОЗДІЛ 5

Себастіан повернувся додому раніше, ніж планував. Формально — тому що переніс останню зустріч.  

Насправді — тому що Оуен мав рацію: за одну добу в його домі сталося більше, ніж за попередній місяць, і Себастіану раптом дуже хотілося побачити це на власні очі.

Марта зустріла його біля сходів.

— Добрий вечір, містере Кроуфорд.

— Лео?

— У своїй кімнаті. До вечері спуститься.

— Елара?

— У бібліотеці.

Себастіан зняв піджак і передав його Марті.

— Вона щось казала?

Марта подивилася на нього трохи уважніше. Вона прекрасно зрозуміла, про що саме він питає.

— Про школу — нічого.

Цікаво. Більшість людей на місці Елари вже знайшли б спосіб хоча б побіжно згадати, як сьогодні захистили його сина, поставили директора Вестбриджу на місце й змусили школу заговорити зовсім іншим тоном.

Елара не сказала нічого.

— Дякую, Марто.

— Завжди будь ласка.

Вона вже відійшла, але озирнулася.

— До речі, Лео сьогодні двічі питав, чи місіс Кроуфорд буде вечеряти з вами.

Себастіан підняв брову.

— Двічі?

— Першого разу він уточнював. Другого — нібито просто цікавився розкладом.

— Зрозуміло... Й зовсім на нього не схоже.

Марта ледь усміхнулася.

— Я теж так подумала.

І пішла. Себастіан кілька секунд дивився їй услід. Нова атмосфера в домі справді погано впливала на дисципліну.

За вечерею Лео сидів навпроти батька з таким виглядом, ніби день був абсолютно звичайним. Тільки маленька тріщина на губі й трохи набряклі кісточки правої руки говорили протилежне.

Елара сиділа праворуч від Себастіана. У тій самій сукні, в якій він учора забрав її з кав’ярні.

Він помітив це одразу. Друга доба в його домі. Без валізи. Без власних речей. І вона досі нічого не попросила.

— Як минув день? — запитав Себастіан.

Лео швидко глянув на Елару. Вона спокійно взяла виделку.

— Пізнавально.

Себастіан почекав. Продовження не було.

— Наскільки пізнавально?

— Я з’ясувала, що в твоїй бібліотеці неможливо читати.

— Чому?

— Книги там поводяться так, ніби знають про мене більше, ніж я про них. Це трохи тисне.

Лео тихо пирхнув.

— Вона завжди така. Особливо полиця з класикою.

Елара повернулася до нього.

— Нарешті хтось говорить правду. Я від самого ранку відчуваю осуд від Діккенса.

— Дарма. Найгірше дивиться Толстой.

— Я так і знала.

Себастіан перевів погляд на сина.

— Рука?

Лео трохи напружився.

— Нормально.

— Після вечері покажеш.

— Добре.

І все. Без лекції. Без «я ж казав». Без розмови про те, як повинен поводитися син Себастіана Кроуфорда. Елара це помітила. Себастіан помітив, що вона помітила. Вечеря продовжилася. За кілька хвилин Лео повідомив, що завтрашня математика — це «повільний спосіб втратити віру в людство».

— Математика принаймні чесна, — сказала Елара. — Якщо вона над тобою знущається, то робить це відкрито й показує всі формули заздалегідь.

— От саме.

— Не підтримуй його, — втрутився Себастіан.

Елара подивилася на нього.

— Я підтримую науковий аналіз ситуації.

— Ви знайомі дві доби.

— І вже сформували дослідницьку групу, — серйозно додав Лео.

Себастіан повільно поклав виделку.

— Я починаю шкодувати, що познайомив вас.

— Пізно, — сказала Елара. — Ми вже обмінялися стратегічною інформацією.

Лео засміявся. Себастіан дивився на них і ловив себе на дивній думці. Ще два дні тому його дім був набагато тихішим.

І чомусь зараз тиша здавалася йому переоціненою.

Після вечері Лео пішов нагору. Елара залишилася в малій вітальні, куди Марта принесла чай. Себастіан сів навпроти й одразу зрозумів: вона хоче щось сказати.

Елара кілька секунд крутила чашку в долонях.

— Питай, — промовив він.

Вона підняла очі.

— Так помітно?

— Ти дивишся на мене так, ніби вирішуєш, із якого боку краще підпалити розмову.

— Образно, але досить точно.

— Тоді починай.

— Що з учорашнім контрактом?

Себастіан поставив чашку на стіл.

— Юристи перевіряють весь ланцюг документів. Зміни були не тільки в перекладі. Хтось торкнувся самої структури угоди.

Елара задумалася.

— Тобто переклад мав стати зручним поясненням, якщо ти помітиш проблему.

Він уважно подивився на неї.

— Продовжуй.

— Якщо підписуєш — вони отримують потрібні важелі. Якщо ловиш розбіжність — усі валять на перекладача й вдають технічну помилку. Якщо починаєш копати глибше, ти вже той поганий партнер, який нікому не довіряє.