Розділ 27

Родіон пунктуальний, приїхав чітко до закриття салону. Дівчата з мене кепкують, помічаючи, що я нервуюся. А нервую я зовсім не через побачення з красунчиком, я знову полізла в свій телефон перевірити чи був Лев у мережі. Марта радила мені цього не робити, але хто ж старших і досвідчених слухає. Бабоїд був нещодавно, але чомусь не пише і не дзвонить. Зараза! Так зло бере, що аж прикро. Все, Серцеїде, даю собі слово не думати про тебе хоча б цього вечора! Дегустуватиму смачні страви від шеф-кухаря і насолоджуватимуся компанією іншого чоловіка. Сподіваюся, моя доля не приготувала для мене нічого такого, що може зіпсувати цей вечір, бо настрій і так геть кепський.

Ох ти ж, містере бомбезність! На Родіоні відпадний синій костюм. До пробної зустрічі готовий. Хоч зараз на обкладинку модного журналу. Теж, мабуть, розбив купу жіночих сердець, а щастя так і не знайшов. Може, варто його попередити, що я здатна закатувати його питаннями? Адже жіноча цікавість це одна зі стихій, як вода, вогонь, повітря, земля або любов.

— Воу! Цей костюм просто чудовий. Набагато кращий за той чорний, який я тобі вчора продала.

— Дякую, — стримано посміхається і холодні блакитні очі трохи відтаюють. — Цей я надягаю в особливо урочистих випадках, а чорний одягну на весілля старшого брата, — як тільки я сіла і пристебнулася, рушає з місця.

Про всяк випадок уважно дивлюся на всі боки, виглядаючи жовтий спорткар Бабоїда, тішачи себе якимись марними надіями.

— А хіба весілля брата — це не причина начепити на себе все найкраще та найгарніше? — моє запитання змусило Рода насупитися.

— Він не заслуговує на дівчину, яка вирішила вийти за нього заміж, тому в мене на душі немає почуття свята. …Любиш ставити запитання?

— Мені цікаво дізнаватися людей, — знизую плечима. А що він хотів, щоб я мовчала і кліпала віями немов лялька? — Я, як і багато хто з дівчат, люблю і вмію виколупувати мозок скрупульозними розпитуваннями, особливо таких харизматичних чоловіків.

— Тоді будь готова, що ти не отримаєш усіх відповідей, — тихенько хмикає. Його слова є доказом того, що шафи цього чоловіка забиті скелетами з минулого.

— І все-таки я спробую. Ось, наприклад, мені дуже цікаво, чому у хлопця з такими неабиякими зовнішніми даними немає дівчини? Ти один із тих кочуючих спокусників, який довше одного разу ні в чиєму ліжку не затримується?

— Ми ще навіть до ресторану не доїхали, а мені вже страшно, — йому таки дуже личить посмішка, хай навіть стримана. Вона робить його ідеальні риси м'якшими та простішими. — Ох і Юлія мені попалася. Кочувати жіночими спальнями це не про мене. Мені не цікава різноманітність у цьому плані, я ніколи не звертаю увагу на тих, хто вішається мені на шию. У мене дуже жорсткі критерії відбору.

— Ого, а ось тепер вже мені стало трохи лячно, — пирхаю. Жорсткі критерії відбору якісь вигадав. Чомусь складно повірити, що Родіон не бабій. Якось Марта доводила мені свою теорію про вродливих чоловіків. Так ось, на її думку, якщо коротко, у всіх красунчиків проблеми з кукухою і вони не годяться ні для життя, ні для ліжка, тому що їхню роздуту зарозумілість ніякими палками не зб'єш і себе коханого вони завжди ставитимуть на перше місце.

— Зачекаю скільки буде потрібно. Але якщо ти раптом різко передумаєш іти до ресторану, дівчата схильні до такої... дивної спонтанності, буду вдячний, якщо ти мені про це повідомиш, — зупинивши біля мого під'їзду, Родіон кидає на мене багатозначний погляд. Руки впевнено лежать на кермі, в самій позі почуття власної гідності чоловіка, який точно знає, чого він хоче від життя. Але в глибині цього яскравого блакитного льоду, за шаром багатозначності, я відчуваю ледь вловиму гіркоту. Я, звісно, теж люблю вигадувати всяке, але жіночу інтуїцію теж не можна скидати з рахунків. У мене раптом майнула думка, що Родіон, можливо, намагається з моєю допомогою когось забути, як і я намагаюся не думати про Лева. Що якщо кожен з нас цим побаченням намагається наклеїти собі на серце пластир?

— Я не передумаю і постараюся причепуритися якнайшвидше, ти навіть задрімати не встигнеш, — випурхнувши з машини, поспішаю до дверей.

Я правда не передумаю, я вже налаштувалася на цікавезний та насичений вечір. А якщо зателефонує Лев? Ох-х-х… це, звісно, ​​буде ще те западло. Тоді, з великою ймовірністю, доведеться відмовити Родіону.

Кладу телефон на видне місце, адже підсвідомо я все ще чекаю, що той сіроокий чортяка відгукнеться. Швиденько приймаю душ, сушу волосся. Підфарбовую вії та наношу блиск на губи, я не фанатка важкого макіяжу, у моєму віці можу собі дозволити взагалі не користуватися косметикою. Одягаю сріблясту сукню під колір очей. Взагалі-то вони у мене сіро-зелені хамелеони, колір змінюється під настрій. Зеленими вони стають, коли емоції починають зашкалювати. Спочатку подумала надіти колготки, а потім чорт мене смикнув одягнути панчохи. У мене їх немає, але у Марти повно. Позичу. Не знаю, чому раптом виникло таке бажання. Захотілося відчути себе сексуальною, бажаною. Ризиковано, але сьогодні мені потрібен цей адреналін, щоб не вішати носа через одного нерішучого серцеїда, який якогось біса надумав мене врятувати, відмовившись від мене.