Розділ 24

Мачуха примчала за двадцять хвилин. Напевно, підганяла свого Жана на кожному світлофорі. Чи то її так зворушило, що я назвала її мамою, чи її налякав мій згаслий голос.

— Іди до мене, моя маленька, — рвучко обіймає мене прямо з порога. Я правда її люблю, як маму-подругу, як найближчу людину, якій можна сміливо довірити свою душу. — Ну, що вже тут без мене трапилося? Хто тебе образив? Тільки натякни — і від нього залишиться тільки пух та пір'я.

Гірко посміхаюся, уявляючи, як вона вищипуватиме пух з Левчика і розповідаю в подробицях все, що мені довелося пережити через цього серцеїда, його слова, мої вчинки. Навіть про Родіона довелося розповісти, щоб Марта намалювала у своїй уяві повну картину моїх пригод. Без її підтримки та порад я не знайду спокою, вона вміє спрямовувати мої буйні емоції в мирне русло, допомагаючи мені побачити ситуацію з різних боків, через що я завжди розумію, чого я хочу і який мій наступний крок буде правильним. Вона завжди була моїм рятівним кругом, а я, за її словами, завжди наповнювала її життя змістом.

Принаймні так було поки в нашому житті не з'явилися Бабоїди.

— Що скажеш? — дивлюся на неї в очікуванні перла з її особистої філософії. Коли Марта ось так мовчки готує каву — значить, її щось реально турбує.

— По-перше, я злюся на Жана. Коли я типу жартома натякнула, що непогано було б звести тебе і Льову разом, він, посміхаючись, мене підтримав. Навіть не заїкнувшись про якісь генетичні болячки. А це, між іншим, дуже серйозно і справді може стати проблемою у стосунках, бо кохання не завжди буває достатньо.

— Не всі діти, народжені від Льови, успадкують цей ген, — хмурюся, мені не подобається концепція «браковані люди», не хочу так про нього думати.

— Розумію, що це жорстока лотерея. І Лев, на мій погляд, абсолютно правий у своєму небажанні заводити дітей, — Марта додає собі цукор до кави, що буває вкрай рідко. Це означає, що вона капітально засмучена.

— Я теж не хочу дітей і заміж не збираюся. Блін, я навіть не впевнена, що у нас із ним щось вийде. Але Лев зачепив мене ось тут, — торкаюся грудей, де так тужливо б'ється моє серденько, оповите надіями та страхами.

— Ох, Юлько… повір сорокап'ятирічній жінці, за плечима якої доволі насичений шлях та багатий досвід. Наше життя дивовижне і багатогранне, воно не обертатиметься лише навколо мужика, якого нібито обрало твоє серце. У житті багато інших інтересів та цілей, які іноді бувають більш важливими, ніж забаганки твого чоловіка. Для себе самої на першому плані маєш бути ти, я тобі вже не раз це повторювала. Здоровий егоїзм кермує завжди. Звичайно, у період гострої закоханості ти зациклюєшся на об'єкті своєї пристрасті, а потім тебе попускає і ти починаєш розрізняти контури реальності. Це зараз у твої двадцять дві тобі здається, що ти ніколи не захочеш ні дітей, ні заміж. Ти ж знаєш, як я тебе люблю? Бог не дав мені можливість мати власних дітей, але він дав мені тебе, за що я йому дуже вдячна. І ось із любові до тебе, а я вважаю, що моя любов до тебе материнська, я б тобі порадила відпустити ситуацію, не чіплятися за нього, не моніторити, коли він був у мережі, не перевіряти щохвилини свій телефон і не виглядати у вікно. Розслабся, раптом це лише тимчасове помутніння. …Треба ж таке, я навіть почала поважати Льову ще більше, після його слів про турботу, що тримаючись подалі, він тим самим хоче тебе вберегти. Це дуже сильно. Тож, Юльчик, не треба квапити події, — сідаючи біля мене, поправляє мені волосся. — Поки ти не закохалася по-справжньому, ти навіть можеш сходити на побачення з тим іншим хлопцем і перевірити.

— Що перевірити? — нерозуміюче суплюсь.

— Раптом цей Родіон цілується у сто разів краще, — усміхається вона. — Ви з Левом у вірності одне одному не присягалися. І ти не можеш бути впевненою, що він не поїхав до однієї зі своїх подружок, щоб випустити пару. Таких чоловіків, як Лев, коханки влаштовують більше, ніж перспектива одружитися чи завести стабільні стосунки, залишаючись вірним лише одній жінці. Ти в мене ще така молоденька, у тебе попереду ще стільки цікавого, купа щастя, але будуть і розчарування, без них ніяк. Не пришпорюй коней, дозволь долі скласти всі пазли.

— Сподіваюся, це ніяк не позначиться на твоїх стосунках із Жаном?

— Ну-у-у, я з ним поговорю, але на наших почуттях це не позначиться. Вчора Жан зробив мені пропозицію, — засяявши щасливою усмішкою, Марта виставляє руку, і я тільки зараз помічаю обручку. Складно буде відпустити ситуацію з Льовою, якщо Марта та Жан одружаться. Зовсім не бачитися не вийде. Але я щиро радію за цю закохану і трохи шалену авантюристку.

— Бажаю вам із старшим Бабоїдом безтурботного щастя, безумовного кохання та нескінченного везіння, — міцно обіймаю. — Мамо, я правда за тебе рада. Ти ж не проти, якщо я зватиму тебе «мамою»? Чи це тебе сильно старить? — піднімаю голову і бачу, що в її очах блищать сльози.

— Дякую, моя дівчинко, — емоції переповнюють, через що їй важко говорити, у мене вже теж у носі щипає. — Звісно, ​​я не проти. Не вдаючись у подробиці, всім говоритиму, що стала мамою в юному віці, тому в мене така доросла дочка. Люблю тебе, Юлька-цибулька.

  Перед тим як лягти спати, розглядаю себе у дзеркалі, торкаючись сліду від засосу. Намагаюся відчути присутність Серцеїда. Цікаво, як він там без мене? Хочу, щоб він почав за мною сумувати. Все ж таки мені кортить побачити його знову.