Розділ 18

Бачу, що Лев переглянув моє повідомлення, але нічого не відповів. Ну, хоч тут вчинив, як розумний дорослий чоловік. Тепер ми вже точно не скоро побачимось. Ображений до глибини душі і навіть глибше Лев Жанович сам уникатиме зустрічі зі мною. Може воно і на краще, серце залишиться цілим.

Роза і Ліля сьогодні справді, як дві чорні хмари, близнючки навіть сердяться однаково. Ніка поставила Розу на чоловічу білизну та аксесуари, взагалі-то Роза обожнює цей відділ, як і жартувати з покупцями, але сьогодні вона явно продаватиме труси з пісним обличчям. Такі смішні, таке вигадали — через хлопця сваритися. Хлопців довкола багато, а сестра одна.

Сьогодні вранці накрапує дощ, і я дуже сподіваюся, що покупців буде мало. Після безсонної ночі хочеться розслабитися. Поки нікого немає можна хоча б сісти, бо якщо на залі є хоч один клієнт — треба стояти стовпом та лагідно посміхатися. Не впевнена, що бос постійно моніторить нас по камерам, робити йому більше нічого, але я чула, що він жорсткий і категоричний у своїх принципах. Я його особисто ще жодного разу не бачила, мене менеджер приймав на роботу, але дівчата вже встигли розповісти мені купу страшилок про суворого Матвія Лютого.

Я не дуже люблю відділ чоловічих костюмів, мені поки що не вистачає досвіду, а покупці-чоловіки іноді трапляються нестерпно вимогливими, прискіпливими та доволі занудними. Я була б тільки «за», якби Ніка ніколи мене сюди не ставила, навіть незважаючи на приємний відсоток від продажу.

— Дівчино, ви не допоможете мені підібрати костюм? — Ось так завжди, тільки почнеш переодягати манекен, як обов'язково з'явиться покупець. А я навіть не помітила, як хтось увійшов до магазину.

Натягую чергову посмішку, обертаюсь і… ледве помітно здригаюся. Дуже рідко зустрічаються чоловіки, які вміють дивитися… струмом. Яскраво-блакитні очі нагороджують мене настільки пронизливим поглядом, що мені боляче дивитись, хочеться заплющити очі та зробити глибокий вдих. Бездоганний, стильний, розкішний. Такі чоловіки мене лякають, вони нескінченно самовпевнені і зазвичай цинічні, мотають нерви і отримують від цього задоволення.

— Звісно, ​​допоможу. Це ж моя робота. Які кольори волієте подивитися в першу чергу? Фасони? Можливо, віддаєте перевагу якомусь конкретному бренду? — напружуюсь, бо переді мною явно непроста та небідна людина. Від нього так і віє небезпекою, у кожному жесті, у повороті голови. Якщо Бабоїд хижий лев, якого смикати за вуса навіть весело, то цей покупець — явний представник отруйних змій. Якщо на мене знову нападе гикавка — буде просто «чудово».

— Вважаю за краще, щоб ви мені самі порекомендували колір і фасон, — правильно поставлений голос звучить спокійно та водночас владно.

Не ламаючи собі довго голову, прислухавшись до власної інтуїції, подаю йому чорний костюм-трійку досить відомого бренду, в якості якого навіть не сумніваюся.

— Юліє, — прочитавши ім'я на моєму бейджі, перехоплює мій погляд. — Чим поясните свій вибір?

Якщо я йому продам якийсь із цих костюмів, відчуваю, що після цього доведеться йти в підсобку за заспокійливим.

— Це більше, ніж просто костюм — це заява про вишуканість та універсальність. З піджаком, брюками та відповідним жилетом костюм-трійка пропонує елегантний, зібраний вигляд, який ніколи не вийде з моди. Костюм-трійка вже давно користується популярністю у модних джентльменів, і мені здається, що це саме ваш стиль. Приміряєте? Чи ви не погоджуєтесь з моїм вибором?

— Мабуть, все-таки приміряю, — манери як у аристократа. У мене від нього неспокійні мурашки. Ніка подає мені знаки «чи потрібна мені допомога», я махаю рукою, що «впораюся сама».

Коли мій загадковий покупець нарешті виходить із примірочної — я ледве стримуюсь, щоб не ахнути. Вражаюче, як це я з першого разу вгадала з розміром та фасоном.

— Бездоганно, — видихаю, поки він стоїть перед великим дзеркалом.

— І справді непогано. Мабуть, доведеться підібрати ще й краватку, — судячи з того, як він скривився, починаю здогадуватися, що він не любитель ходити модними бутиками.

— Правильно, трійку без краватки можна носити лише зіркам репу, — посміхаюся. — Наші консультанти без проблем допоможуть вам підібрати краватку.

— Хочу, щоб це зробили ви, Юліє. Я до вас уже звик, — хмикнувши, дозволяє собі стримано посміхнутися. Йопсель-мопсель, я вже була зраділа, що по-швидкому від нього відмахалася. Але відмовляти не можна, слово покупця у цьому салоні — закон.

— Інші костюми для порівняння міряти не будете?

— Ні, це забирає надто багато часу. Я беру цей, — у мене складається таке відчуття, що це бос особисто мене тестує, адже я його ще живцем не бачила. Але дівчата мене б попередили… сподіваюся.

Веду його до краваток і вибираю три підходящі на мій погляд.

— Я приміряю кожну з них. Але змушений вас попросити мені їх зав'язати, — приголомшує мене і знову прошиває струмом.

Блін... Я вмію зав'язувати краватки, але я ніколи цього не робила на диявольськи бездоганних чоловіках. Це ще складніше, ніж чіплятися з поцілунками в барі. А ще я вважаю, що зав'язувати чоловікові краватку це досить інтимно, тому страшенно ніяковію. Яскраво-блакитні очі при цьому мене безсовісно розглядають і йому подобається моє збентеження. Трясця, мені прямо щастить на хижаків. Сезон полювання у них відкрився чи що?