Розділ 17

— Навіть не здумай, Серцеїде, — тремчу, видихаючи йому прямо в губи, міцно стискаючи виделку. Тільки виделка вже не на столі, а біля тих спокусливих кубиків преса і мені нічого не завадить опустити її трохи нижче. Тремчу не від страху, а від збудження. Я хочу цього поцілунку так сильно, що мене це насторожує до чортиків.

— Хочу тебе ... дико, — гарчить Лев, не відсунувшись ні на міліметр. Більше того, другою рукою обережно тягне за край мого рушника. Видно, красунчика підірвала думка, що до мого оголеного тіла добратися доволі просто. — Я буду ніжним.

— Правда будеш? — шепочу. У відповідь згідно киває, розкотивши губу, збуджено схлипує і впевненіше намагається стягнути з мене рушника. — Але поки що доведеться перехотіти, — додаю і бачу з яким розпачом розбиваються надії в цьому сірому погляді. — Бо я не готова сплутатися з альфа-самцем, який так легко жонглює дівочими серцями. Хочу означати для чоловіка більше, ніж «чергова норовлива незайманка».

Різко випроставшись і смачно виматюкавшись, Лев дихає наче людина, яка щойно обігнала поїзд.

— Не засмучуйся, Левчику. Твоя неймовірна харизма, зовнішність Аполлона та крута тачка обов'язково допоможуть тобі підчепити потрібну фіфу. Легковажну, без заморочок. Фею, яка щоночі пурхає з квітки на квітку.

— Прокляття, ти ще й іронізуєш із цього приводу?! — грізно зводить брови на переніссі. — Я не хочу довбану фею, я хочу садюгу, яку хочеться придушити, потім реанімувати і знову придушити!

— Ого, лікарю, які у вас незвичні фантазії. Злишся на мене?

— До чорних мушок та печії! — сичить. Хоч би не почав хапати зі столу посуд і бити його об підлогу. — Чого ти хочеш? Заміж? — очі висікають іскри, на вилицях грають жовна. Обурення тісно переплелося зі збудженням гармонійно випираючи у потрібному місці.

— Ні, заміж точно не хочу. Хочу серйозного ставлення до стосунків, а не бажання пом'яти дівчинку, щоб довести міць свого потенціалу і погнати далі за наступною неприрученою козою. Ти хитровжарений хлопець, який привчив себе використовувати дівчат в своє задоволення. Ще раз повторюся, я не іграшка, Левчику, — як не дивно, гикавка на мене не напала і я сміливо дивлюся в очі чоловікові, який за бажанням міг би зробити зі мною що завгодно. Боягузка в мені раптом накачала м'язи!

— Коротше, мені тепер все ясно, — розчаровано шипить. — Моє тобі щире прощавай! Бо я не збираюся витрачати свій час на неврівноважену істеричку! — Цар звірів роздратовано вискакує з кухні, трохи рушника на емоціях не загубив.

— Тільки дверима не грюкай! — кричу йому слідом. — І дякую за сніданок! Ти диво!

Довела чоловіка, образила. Те, що раніше давалося йому легко — цього разу не спрацювало. Хоча я була за крок від того, щоб піддатися. Але потім напевно пошкодувала б після слів: «Юль, давай залишимося друзями».

Зате я тепер знаю, що Лев в гніві теж доволі сексуальний, напівбог, що метає грім та блискавки. Дверима він таки грюкнув і сидячи на кухні, на четвертому поверсі, я чудово чую, як надворі заревів двигун його спорткара і як нервово він зірвався з місця.

Сьогодні на прийомі лікар Бабоїд буде роздратованим та злим, і в цьому буде частка і моєї провини. Може, відправити йому якийсь милий емодзі, типу кошеня, що посилає промінчики добра?

Оце так насичений ранок перед початком робочого дня. Ну, буде про що подумати. І засос, до речі, сьогодні цвіте на моїй ніжній шиї ще яскравіше! Отже, Лев заслужив жорстке динамо і за засос, і за свій шантаж!

Все-таки не втримавшись, відправляю йому гіфку, де злий орангутанг люто б'є себе в груди, лева просто не знайшла. Розсміявшись, уявляючи, яку міну скривить Бабоїд, отримавши це повідомлення, йду одягатися.

До роботи мені добиратися пів години, спочатку маршруткою чи тролейбусом, потім пішки. За цей час я не встигаю зголодніти, але дівчата завели традицію приходити раніше і всім разом пити каву з цукерками. Типу піднімати собі настрій перед довгим днем ​​та спілкуванням з покупцями, які не завжди поводяться адекватно. Поки п'ємо каву, Вероніка зазвичай розподіляє нас по відділах, повідомляє якісь новини від начальства або коротко консультує щодо акцій, якщо вони є.

Сьогодні я трохи запізнилася на наші ранкові посиденьки і спочатку подумала, що Ніка насуплена саме через це.

— Пробач, зачепилася з однією жінкою, намагаючись пояснити, як їй знайти потрібну вулицю, — видихаю, захекавшись.

— Не страшно, — махає вона рукою. — Близнючки посварилися, тому кава-пауза скасовується, їм зараз ніякі цукерки та жодні вмовляння не допоможуть. Ти сьогодні на чоловічих костюмах. А цих двох красунь я поставлю у різних кінцях салону. Сподіваюся, їх до вечора попустить.

— А чому Роза з Лількою посварилися? Адже вчора все нормально було?

— А сьогодні вони встигли з'ясувати, що обидві закохані в одного хлопця. Не в близнюків, як вони раніше мріяли, а в сусіда зверху. Мало не побилися. Тож поки що вони одна з одною не розмовляють.

— Отакої, — багатозначно зітхаю. Що ж, день у нас у всіх сьогодні розпочався бурхливо ...