Розділ 16

Юля

Не знаю, що мене змусило його зупинити. Щось невловиме почало муляти в душі. Напевно, метелики з живота пробралися в мозок і захопили там владу. Вигукнула, не подумавши. Адже я сама вже встигла себе переконати, що нам краще триматися одне від одного подалі — і на тобі маєш! Впустила чортяку до хати.

Може, тому що мені стало цікаво дізнатися, що задумав цей зухвалець. Раніше ніхто мене так не домагався, Лев перший, хто виявляє таку завзятість. Тому моїй внутрішній жінці трохи лестить його увага. А може, мені хочеться просто його помучити, бо це теж приємно. І себе заразом потерзати та перевірити, наскільки вистачить моєї витримки. Адже я досі впевнена, що закрутити роман з Льовою — це дуже погана ідея.

Була купа варіантів, як його спровадити. Найпростіше — викликати йому таксі з мого телефону, якщо його машина дійсно не заводиться, у чому я сумніваюся. Але ні він, ні я не стали шукати вихід із цієї ситуації. Нас обох влаштував варіант ночувати в одній квартирі, нехай і в різних кімнатах.

Зізнаюся, це шалено розбурхує, адреналін зашкалює!

Коли я побачила його в одних трусах — мало свідомість не втратила через те, який кордебалет влаштували метелики внизу мого живота. Дико захотілося доторкнутися до цих його… кубиків преса. Тому подумки вдаривши себе по руках, довелося хутко ховатися у своїй спальні, прислухаючись до шарудіння з вітальні і намагаючись вирівняти своє дихання.

От як тепер заснути? Емоції вибухають салютами, тіло палає, чергуючи відчуття жару та холоду.

Цікаво, на що Лев розраховує? Що я сама тихенько прокрадусь до нього посеред ночі? Двері в мою кімнату не замикаються зсередини, але я про всяк випадок підперла їх стільцем. Минула ніч була безсонною і ця по ходу піде за тим самим сценарієм. Звичайно, в мої двадцять два мені вже хочеться інтимних пестощів, кортить дізнатися більше про секс на власному досвіді, але мені хотілося б зробити це з чоловіком, в якому я буду впевнена, для якого я не буду тимчасовою пригодою. Нехай навіть ми не одружимося, тому що я далека від консервативних догм і не вважаю, що той, з ким ти спиш, зобов'язаний зробити тобі пропозицію. Я поки що не поспішаю заміж, мене туди навіть силою не затягнеш, але я вже готова до побачень, стосунків і всіх пов'язаних із цим відчуттів. І Лев не може бути цим чоловіком. Принаймні, не з таким його підходом і не з такими принципами: «ти мені дай, а я тобі потім надішлю листівку».

…Заснула десь близько третьої ночі. Прокинулася пом'ята власними думками, але Левчик, приємно мене дивуючи, до спальні не ломився. Ти диви, Бабоїд уміє тримати слово?

Відчиняю двері і ніс тут же лоскоче приємний аромат чогось їстівного. Навряд чи це Марта, до того ж вона ніколи так рано не встає, особливо після побачення.

Чапаю на кухню, подумки перебираючи різні припущення і все одно шоковано завмираю на порозі.

Навіть довелося протерти очі, щоби переконатися, що це не міраж. Лев Жанович, обгорнувши рушник навколо стегон, чаклує біля плити. Напевно, вже встиг прийняти душ і, звісно, під рушником він голий.

— Небезпечно-сексуальний чоловік готує сніданок. І як проти такого можна встояти, — хмикаю, складаючи руки на грудях. — Привіт, незнайомцю.

— Іронічна шпилька з ранку бадьорить краще, ніж чашечка кави. Доброго ранку, Крапелька. Я підозрював, що ти прокинешся злою та сонною, тому взяв на себе сміливість… підлизатися, — я навіть не сумніваюся, що всі його натяки завжди двозначні. Трясця, ну чому він такий гарний?! — Умивайся і я на тебе чекаю разом з ексклюзивним сніданком від кардіолога, — і на додачу засліплює посмішкою. Посмішкою, на яку купилися всі його колишні подружки. Але не я. Я теж вмію дражнитися. Тому швиденько прийнявши душ, обертаюся широким рушником та повертаюся на кухню.

Глянувши на мене, Лев нервово смикає кадиком:

— Є дівчата спадкові відьми, а є спадкові садюги.

— І хто я? Відьма чи садюга? — усміхаюся, мене неабияк тішить його реакція. Та й сніданок має напрочуд апетитний вигляд.

— Я все ще намагаюся визначити. Але маю сказати, що ефект крижаного душу з ранку — обнулився, — важко зітхає і, сидячи за столом, щось там поправляє в себе під рушником. Кумедно, йому личить роль мученика.

— І що ти мені приготував? — Відламую виделкою перший шматочок, відправляючи його до рота. М-м-м… хоч би не проковтнути язика! Боже, як це смачно!

— Поділитись рецептом мого ідеального сніданку? Мені пощастило, що у вашому холодильнику можна було щось знайти. Отже, плющена вівсянка, одне яйце, молоко, дрібка солі. Все це разом закохуємо, перемішуючи і на розігріту пательню. Отриманий омлет змащуємо м'яким сиром і викладаємо зверху слайси з червоної рибки, чергуючи зі скибочками помідора та авокадо. Посипаємо кунжутом, зеленню та насолоджуємося. Адже тобі подобається, садюго? Я ж бачу, що ти в захваті, — покусуючи нижню губу, посилає мені відвертий погляд.

— Не приховуватиму, це божественно. Ти заробив великий плюс до своєї карми, Левентко. Талановиті руки — талановиті в усьому?

— Ох, Юлько, знала б ти… — різко підривається з місця, два кроки і він уже біля мене, його долоня на моїй потилиці, а його губи завмирають за міліметр від моїх губ…