Розділ 11

Войовничо скинувши підборіддя, руку відразу висмикую. Буде він мені ще тут командувати! Шантажист з медичною освітою!

Іду попереду, Лев, хмикаючи, крокує позаду мене.

Ще й дверцята машини не відчиняються!

— Зламаєш ручку, будеш моєю вічною сексуальною рабинею, розплачуючись за її вартість, — глузливо вимовляє, відчиняючи мені ці чортові дверцята. У відповідь нагороджую його вбивчим поглядом, мовчки сідаю і одразу ж пристібаюся, щоб цьому «хорошому хлопчику» не стукнуло в голову пограти зі мною та з ременем безпеки. Потрібно терміново вигадати стратегію, як його відшити. Думай, Юлю, думай!

— Що тобі від мене треба, га? — рубаю йому в лоб пряме запитання, сподіваючись, що він не буде викручуватися і скаже все, як є.

— Вирішив відвезти тебе додому, — знизує плечима і мило посміхається.

Обурено стогну. Мене його відповідь не влаштовує!

— Прошу відверто та чесно з поваги до мене, якщо ти взагалі вмієш поважати людей. Хоча лікар начебто має. Чого ти до мене причепився? Зі мною замутити не вийде. «Секс не пропонувати» — по мені хіба не видно чи що? Лев Жанович втратив перепустку в імперію секс-послуг і тепер дістає нормальних і чесних дівчат? — як на зло знову нападає гикавка. Здрастуйте, приїхали! А так хоробро починала.

— Юльчатай, не нервуй так. Щодо чесних дівчат. Поговоримо про твою мачуху? Наскільки мені стало відомо, вона майстриня тягнути із мужиків гроші. Хитра, спритна аферистка, дволична…

— Це все у минулому! Клянуся, Марта по-справжньому закохана у твого батька. Вона хоче стати щасливою, бо нарешті зустріла того самого, гідного чоловіка. Просто… раніше у нас були деякі складнощі, — я люблю свою мачуху і всім серцем бажаю їй тільки найкращого. Тема, якої торкнувся Лев, для мене дуже болюча, він ніби знав, що якщо натиснути на цю точку — я одразу здуюсь і сховаю пазурі. Мене лякає, що Лев може вплинути на думку свого батька, і це принесе Марті неабиякий душевний біль.

Хоча… Лева, мабуть, також можна зрозуміти, він щиро хоче захистити Жана Аркадійовича.

— Якщо вже клянешся, готова за неї поручитися?

— Готова! — Видихаю, не замислюючись.

— Що ж, тоді я теж готовий дати батькові своє синове благословення, але мені від тебе потрібна невелика послуга, — тільки я спробувала розслабитися, як Лев шокує мене другий раз поспіль за сьогодні.

— Знову припираєш мене до стіни? Ти з усіма дівчатами спілкуєшся через шантаж чи це тільки мені так «пощастило»? — якщо Марта прийме пропозицію Жана, я тоді точно втечу, поїду наймичкою за кордон, бо не кожна може витримати харизму цього доктора Хауса.

— Ти ж сама не пропонуєш, от і доводиться припирати, — гляньте, смішно йому.

Приховувати не буду, його сміх для мене все ще збіса сексуальний, як і його голос, і погляд цих сірих очей. Дивлячись на нього, кожен суглоб починає вивертати, як при грипі, але я не хочу заразитися і закохатися. У жодному разі!

— Юльчатай, хочу тебе попросити піти зі мною на день народження колеги і вдати, що ти моя дівчина. Відмовити не можу, нікого іншого покликати із собою теж не можу. Нема кого. Без пари йти не хочу, бо мої колеги знову почнуть мені кого попало сватати. Виручиш? — І дивиться так ласкаво, що я відразу ж забуваю як дихати.

Ох, не можу пояснити, але чуйка мені підказує, що Бабоїд пудрить мені мізки, переслідуючи якісь інші цілі.

— Тобто вдати твою дівчину? Чому заради тебе я маю обманювати твоїх друзів?

— Ну, ми ж майже сім'я. Ти прикриєш мене, а я, як тільки тобі це знадобиться, прикрию тебе. А ще я обіцяю лояльно ставитися до твоєї мачухи, яка скоро, ймовірно, стане і моєю мачухою також. Я пропоную мирно жити. Хтозна, раптом тобі сподобається бути моєю дівчиною і, можливо, ми зможемо з тобою ненадовго замутити, розважитися, добре провести час, але так, щоб у майбутньому залишитися адекватними друзями…

— І багато в тебе адекватних колишніх, з якими ти дружиш? — Фиркаю, перебиваючи його. — Левчику, ти підбиваєш до мене клини через Вероніку? Зізнайся! Хочеш, щоб вона дізналася, що твоє особисте життя вирує як і раніше? — може він відповість хоч на одне пряме запитання.

— До чого тут Вероніка? Боже, Юля… Невже ти думаєш, що я настільки примітивний? Те, що ви колеги — це звичайний збіг. Я спробував розлучитися з нею по-доброму, вона перетворила це на трагедію, але я не збираюся відмовлятися від можливості зав'язати стосунки з дівчиною, яка…

— Яка що? — бачу, що він завис, не збираючись продовжувати, і починаю допит, бо це справжнє катування для моєї жіночої цікавості. — Ще скажи, що я тобі подобаюсь. З моральних міркувань ти міг би знайти собі іншу дівчину для своєї короткої інтрижки, а не падчерку коханої жінки твого батька і не подругу твоєї колишньої. Адже тобі все одно кого тягнути у своє лігво. Лікарю Серцеїде, я тобі на якого лисого здалася?

— То ти підеш зі мною на вечірку? — жовнами заграв, брови насупив. Більше не хороший хлопчик, хижак утомився бути милим і пухнастим.

— Нікуди я з тобою не піду і вдавати твою дівчину не збираюся!

— Пізно… бо саме зараз ми прямуємо на день народження!