Розділ 5

Наступні дні проходили так само: сніданок з Іном, навчання, вечеря, підготовка до весілля і сварка з принцом перед сном. В останній вечір перед церемонією, Ін покликав Лісу до себе в кімнату.

-Чого тобі від мене треба в одинадцять вечора? - дівчина була явно не задоволена тим, що її підняли з ліжка в такий пізній час.

-Ти ж все рівно не спиш, - самовпевнено відповів принц.

-Спала я! А ти мене збудив!

-Якщо ти спала, то хто там бубонів церемоніальну промову і книжками шурхотів, га?

-Що? Ти слідкуєш за мною? - Ліса була просто збита з пантелику. Їхні кімнати знаходяться навпроти одна одної, тому чути він точно нічого не міг.

-Що?! Ще б чого! Навіть не мрій! Треба мені те що ти робиш. Слухай, завтра все має бути ідеально, розумієш? Від цього залежить репутація всієї династії. Для нас це дуже важливо... О! До речі, хтось з твоїх друзів буде?

-Так. Я запросила свою найкращу подругу Кліо. А що?

-Нічого. Тільки її?

-Так. Лише її, - позіхаючи відповіла Ліса. І поки Ін ще й рота не відкрив, зразу ж почала говорити далі: - Не переживай. Вона ознайомлена з етикетом, традиціями і правилами. І Кліо не з тих, хто буде їх порушувати. Це все? Тоді я пішла спати. Добраніч.

Дівчина розвернулася і пішла. В своїй кімнаті, вимкнувши світло, Ліса лежала на ліжку, роздумуючи про завтрашній день. "Може мені втікти? Тоді не треба буде виходити заміж за Іна і я зможу жити, як мені хочеться. Та ні... Я не можу. Не можу зрадити свою батьківщину. Якщо це мій обов'язок, то я зроблю це. Я не хочу бути слабачкою в очах народу..." - думаючи так, Ліса заснула. Їй снилося весілля. Вона з принцом саме одягали одне одному обручки. Але в залі нікого не було! Щойно Ліса торкнулася принцової руки, він удар в її по щоці. Потім, не кажучи нічого, Ін почав бити дівчину в живіт.

-Нііііі! - Ліса сіла на ліжку, тяжко дихаючи. З її чола стікав струмок поту.

-Ваша Високосте, з вами все добре? - Джису знервовано стояла коло ложе юної правительниці.

-Все в порядку. Мені просто приснився страшний сон.

-Що тут відбувається? Хто кричить? - в кімнату забіг Ін. Тут їхні з Лісою погляди стикнулись. Вони дивилась одне одному в очі, поки принц не сказав:

-Що ти на мене дивишся, наче дирку просвердлити хочеш? Починай краще готуватися! - з цими словами він вийшов.

-Ваша Високосте, Його Високість правий. Нам час починати підготовку, - Джису схилилась в поклоні.

-Прошу, не кланяйся до мене. І не говори на ви. Мені лише тринадцять!

-Але Ваша Високосте...

-Вважай це своїм обов'язком. Коли нікого немає поряд я просто Ліса. А зараз, починаймо підготовку. Не хочу, щоб той Ін знову на мене бурчав.

-Як ска... жеш, - невпевнено відповіла Джису.

-З чого почнемо? - потягнулася Ліса.

-Спершу ми зробимо макіяж і одягнемо сукню. Тоді зробимо зачіску і приладнаємо фату. Тож давайте не будемо гаяти часу і відразу приступимо до роботи.

По цих словах в кімнату зайшла Джені та ще декілька слуг. В руках кожної з них була коробка з косметикою, взуттям чи ще чимось. Вони посадили принцесу на стілець і почали працювати. Так пройшла година, за нею друга. За весь цей час Ліса не зробила й слова. Уже коли вона стояла перед дзеркалом повністю одягнена та готова до святкування, до неї заговорила Джису:

-Ваша Високосте, ви виглядаєте просто фантастично! Церемонія почнеться з хвилини на хвилину. Нам час іти.

Ліса лише глибоко вдихнула. Вона обережно підняла краї пишної сукні, а слуги взяли кінці шлейфу та незмірно довгої фати. Саме так вони дійшли до церемоніальні зали. І тільки там Джені і Джису опустили кінці вбрання. У Ліси затрусились ноги, а щойно покладений їй в руки букет ледь не звалився на підлогу.

-Її Королівська Високість принцеса Ліса! Наречена крон принца нашого королівства! - оголосили дівчину за дверима. Перед нею відкрили двері і вона ступила на червону доріжку. Йдучи по ній, Ліса дивилась на Іна та його сім'ю, які чекали її в кінці. Але думки дівчини були зайняті тим, щоб не заплутались у своїй довгій сукні. На голову давила ще й важка діадема і квіти, вплетені в зачіску. На щастя, Ліса дійшла до Іна "без пригод" і вони, взявшись під руки, почали підніматися на підвищення, де їх чекала королівська сім'я. Піднявшись, молодята схилились в полконі. Король, взявши в руки скіпетр, торкнувся плеча кожного з них і почав говорити:

-Як ви знаєте, тільки одружений крон принц може взійти на престол. І сьогодні ми зібралися тут, щоб відсвяткувати весілля єдиного спадкоємця, майбутнього короля Артіфлоксу, Іна. Отож, Ін, чи готовий ти дати святу клятву собі та своєму народу бути вірним своїй дружині та країні, бути чесним та справедливим по відношенню до принцеси та кожного на цій землі?

-Так. Я клянусь бути вірним, чесним та справедливим чоловіком та королем. Клянусь турбуватись та любити свою дружину до кінця свого життя. Клянусь берегти честь своєї династії та королівства,- сказавши це, взяв обручку та одягнув її на палець Лісі.

-А ти, принцесо, клянешся бути чесною з своїм чоловіком і в майбутньому стати справедливою правитильницею?

-Так. Я клянусь бути чесною до свого чоловіка, любити його і підтримувати у всьому. Клянусь в майбутньому стати великою та справедливою правитильницею, - впевненим голосом проговорила Ліса і одягнула обручку на Іновий палець.

-Прошу, ви можете привітати молодят, - сказала королева Рачаваді, звертаючись до гостей в залі. Ліса застигла, не знаючи що робити. "Здається, я випустила цей момент в процесі підготовки", - подумала дівчина, але відразу ж відчула руку принца. Він потягнув її, щоб та повернулась.

-Гей! Я через тебе ледь не впала! - процідила крізь зуби Ліса.

-Ледь не рахується, - кинув їй у відповідь Ін. Але на цьому їм довелося закінчити, так як гості почали підходити, щоб привітати молоду пару. До них вишикувалась довжелезна черга якій здавалось би не було кінця. Та що більше людей їх вітало, то більше розчаровувалась Ліса. Серед усіх гостей вона так і не побачила свого батька й меншу сестру. З її знайомих була тільки Кліо, яка поспіхом шепнула їй на вухо: "Поговоримо, коли буле тихіше. Ти маєш мені все пояснити."