Розділ 13. День третій. Передвесільний мандраж

Весь цей пізній обід, який плавно перетік у ранню вечерю, можна було описати одним словом – «пережила». Тільки лінивий не намагався втягнути мене в розмову, причому деякі (не тикатимемо пальцями в герцогиню та герцога) мало не влаштували бійку, вирішуючи, на чиє питання я повинна була відповідати першим.

Маріус разом з Його Величністю кілька разів поривалися втихомирити своїх родичів, але всі їх старання виявилися марними. Дерек так і зовсім самоусунувся в цій битві титанів, воліючи мовчати. А от Кайл на подив злавався більш доброзичливим. А це його «Б-батьки» рятувало мене у багатьох ситуаціях, щоправда я ледве стримувала сміх, поглядаючи на міміку хлопця.

Але все ж таки радість настала лише в той момент, коли я опинилася у себе в кімнаті, не забувши при цьому щільно зачинити двері.

"З вами весело, але без вас якось спокійніше", - і нехай хоч палац знесуть, я зі своєї кімнати ні ногою ... принаймні до завтра точно.

Полегшено видихнувши, я лягла на ліжко і закуталася в справжній кокон з ковдр. При цьому я буквально відразу ж провалилася в рятівне сновидіння, зовсім не чувши не тільки того, як на мене навалилася важка тушка мого вихованця, а й чиїсь затятих спроб потрапити до моєї кімнати.

А щойно я розплющила очі і навіть якось примудрилася викрутитися з пастки, яка утворилася навколо мене, то тієї ж миті ошелешено застигла, розглядаючи заснувшого прямо на підлозі дракона.

- Дереку? - Акуратно підібралася до несподіваного візитера, все ще продовжуючи кутатися в тоненький плед, який прикривав мою пижамку. – Ваша Високість, вам там зручно? - Заломила одну брову, відзначаючи погляд чоловіка, що почав потроху прояснюватися.

– А? - Сіверійський підхопився, зображуючи тумбочку на підробітку. - А ти чому не спиш? - Дивне питання, особливо в тій ситуації, яка склалася.

- Ну, скажімо, я вже виспалася. А от що ти тут робиш - мені б дійсно хотілося дізнатися, - склала руки під грудьми, дивлячись суворо на свого нареченого,який одразу ж знітився.

- Дрімаю? - реготнула на таку заяву лускатого, але він все ж таки рішуче ступив уперед і виклав мені все, як на духу. – Ти вчора не відчиняла, і я почав переживати, що з тобою щось трапилося… Тому я вліз у вікно, і… – так, ну тут, в принципі, все зрозуміло.

- І..? - Якщо вже почав, то чому б не розповісти мені все?

- Побачив, що ти в порядку, і просто спиш… - видавив із себе нічний злодій-хропун.

- І..? - Не дала йому шансу ухилитися, на що почула приречене зітхання.

- Заспокоївся, але все ж таки вирішив перевірити, чи не стане мій братик тебе турбувати, - здається, в очах мого співрозмовника заплескався розпач.

– Ну, перевірив. А далі що? - Ні, ви не подумайте, що я з нього знущаюся, просто дракон так смішно виглядав, коли намагався виправдатися.

- І заснув, - промовив приречено, чим викликав мій веселий сміх.

Це д треба! Принаймні, виглядав Дерек благаюче, тому я не могла не поступитись. Ну добре-добре, вмовив. Відпущу тебе, золота рибко.

Закінчивши свій допит із пристрастю, я подивилася на нареченого, вирішуючи, як варто повестися далі. Чи то випитати у нього які у нас на сьогодні плани, чи випроводити геть. Інструкцій від принцеси на цей випадок я не отримувала, тому була вільна чинити так, як заманеться.

При цьому одна частина мене норовила пожартувати над лускатим, клацнувши його по носі. А ось друга, навпаки, вчасно нагадувала, що переді мною ніхто інший, як принц цілої імперії. І в той момент, коли я все ж таки схилилася до одного з варіантів, мої плани підкоригували подальші події.

Стук, що пролунав у мої двері, я почула далеко не відразу, адже була захоплена тим, що грозової хмарою насувалася на Сіверійського, маючи намір видворити його зі своєї кімнати.

- Міріам! Ваша Високосте, - непроханим візитером виявився ніхто інший, як юний маркіз, якого явно чорти принесли так рано в мої покої.

«Дідько б його побрав!», - невпевнено витріщилася на Дерека, який безмовно посміхався, адже його вся ця ситуація чомусь веселила.

- Не встигла випровадити свого майбутнього чоловіка, як у двері вже ломиться коханець? - Підняв він одну брову в прошепотів мені це прямо на вухо, розігнавши цілий табун мурашок, які проскочили по моїй шиї.

- Не кажи дурниць, - пирхнула у відповідь, але вчасно схаменулась, закриваючи собі рота рукою.

- Міріам? З вами все в порядку? - Голос Кайла звучав стурбовано, і я почала замислюватися про те, а чи не вломиться він до мене в кімнату без дозволу?

- Так-так, все гаразд. Але я все ще сплю, - принц вже відверто реготав, зовсім не переймаючись тим, що його можуть почути. А у драконів, між іншим, слух надто хороший…

- Ну, якщо ви вже прокинулися, тоді може погодитеся сходити зі мною на прогулянку? Зараз сезон сяйв, і ми могли б разом спостерігати за цим чудовим явищем.

- «Ага, ось тільки трохи пом'ятого нареченого позбудуся, і з радістю поспішу на чергове побачення з його братом», - єхидненько видав мій внутрішній голос, на що я почула дивне покашлювання з боку Мінхо, дуже схоже на ледве стримуваний сміх.

Ні, ну ви тільки подивіться! І цей туди ж.

- Ваша Світлість, - розмовляти через двері не дуже пристойно, але хіба в мене є вибір? Мало того, що в моїй кімнаті знаходиться лускатий, який все ж таки поки мені не чоловік, то ще й переодягатися перед ним я не стану, а вийти до маркіза на зустріч загорнутій у ковдру буде верхом нерозсудливості. – Прошу мене пробачити, але зараз я ніяк не можу погодитись на вашу пропозицію. Сьогодні останній день підготовки до весілля, і в мене просто безліч справ, - ну так, звичайно…

- Але ж саме тому я й хотів би з вами поговорити! – От же настирливий! – Якщо не зараз, то призначте час. - Ммм ... Роки через три? Хоча, це вже Міріам вирішувати, і аж ніяк не мені.

- Після обіду? – перепитала, дивлячись у вічі дракону, який стояв надто близько до мене.

- Домовилися, - Кайл все ж таки залишив мене в спокої, зате от Дерек наблизився на крок, долаючи відстань, яка розділяла нас.