Розділ 8. Не за планом

Принц підійшов ближче, доторкнувшись долонею до гладкої поверхні створеного мною крижаного шпиля.
- Це трохи не те, про що я говорив, але… - я помітила замішання на обличчі чоловіка. – Головне, що ти зрозуміла загальний принцип роботи зі стихією, – ну так, дійсно.
Завдання я виконала, нехай і у такий дивний спосіб.
- Я можу ще спробувати, - закотила рукави курточки, озираючись у пошуках чергової тріщини.
- Мабуть, не варто... А то набудуєш тут крижаних веж, а нам потім з цим жити. - Пффф... Теж мені поціновувачі прекрасного. Та я, може, навчусь і позбавлю водойму від усіх тріщин, і озеро стане, наче новеньке.
- Добре було б спершу почати з малого. Здається, я погарячкував, приступивши до відновлення Озера Сили, - так от як воно називається. – Не проти пограти у сніжки? – я здивовано витріщилася на свого співрозмовника, після чого все ж таки ствердно кивнула.
А чому б не пожбурлятися снігом? Прекрасне заняття за три дні до весілля, яке, можливо, мене вб'є. А головне, це точно нам має допомогти у проблемі з таненням усієї Північної Арктії.
- Чого засмутилася? Іди скоріше сюди, - чоловік простяг мені долоню, і ми разом вибралися по крутому берегу вгору, опинившись на засніженій рівнині, де на нас спокійно чекали пегаси. - Гей, Ліріусе, Брунгільда, як щодо снігових ігор два на два? – я в нерозумінні подивилася на Сіверійського, помічаючи активну реакцію наших крилатих друзів.
- Приїга! - «Чур тільки я не з цією шкапою в парі», - пробухтів балакун, косо поглядаючи на свою спокійну подругу. - Приииїф, - "Я б звичайно вибрав Дерека, все ж у нього з влучністю краще, але красуня може образитися", - взагалі, було забавно слухати стогнання "геніального літуна", тому я дозволила собі трохи розслабитися, прямуючи до свого спільника.
– А які правила гри? - самостійно вилізла в сідло, відзначивши, як принц щось шепотів на вухо своїй напарниці.
- А… ніяких, - у мене полетіла біла куля, яку чоловік зліпив прямо з повітря. - Головне, потрапити в суперника максимальну кількість разів, - цей гад лускатий знову загріб цілу купу снігу, відправляючи його в нашу з Ліріусом сторону.
- «Побеееережись!», - мій кінь підстрибнув у повітрі, вивертаючись від прицільного обстрілу нашого супротивника. – «Ну, і довго ти гальмуватимеш? Так вони нас всуху розкотять», - у пегасі спалахнуло полум'я азарту, і я невпевнено зиркнула на співрозмовника.
- А де тут сніг брати? - Ні, ну була б я на землі, тоді ясно, але як мені його загрібати на такій висоті?
- "Пффф... От же дісталася на мою голову", - між іншим, він сам мене вибрав! - "Створюй його", - пропирчав як само собою зрозуміле і знову вивернувся на місці, ховаючись від чергового прицільного обстрілу.
- Ну, тримайтесь! - Я прикрила очі, набираючи долонею з повітря частинки рідини, старанно перетворюючи їх на сніжку.
А відчувши щось важке у руках, я направила свою зброю на супротивника, ледве не приваливши і Брунгільду, і її напарника цілої тоною снігу.
- Упс! Трохи перестаралася, - я знизала плечима під бадьоре іржання Ліріуса, і відразу ж повернулася до веселого заняття. - «Ти це… головне не прибий нащадного принца», - реготав розпалений балакун, знову ховаючись від посиленої атаки суперників, що якось швидко прийшли до тями.
- Ну, все, ви самі напросилися! - Ринулась у бій, намагаючись не тільки зловчитися і потрапити в Дерека, за якого давалося більше очок, а й при цьому роздавати «цінні вказівки» коню, що буквально танцював у повітрі.
- "Ти явно вирішила мене погробити", - прохрипів мій напарник на надцятому колі обльоту, і тут я почула захеканий голос з боку супротивників:
- Тайм-аут, ми здаємось! - Брунгільда ​​приземлилася першою на біле покривало землі, та так і впала на сніг, важко дихаючи.
- Ігхо! - «Так, ми їх зробили», - Ліріусе теж ледь ворушив втомленими крилами, але заслужена перемога явно надала сил балакуну, який пролктів у повітрі тріумфальне коло, попросивши мене присипати снігом наших супротивників. - «Тобі дуже пощастило з напарником, мала», - пропихкав мій співрозмовник, спускаючи свій важкий зад на снігову подушку.
- Як відчуття? Приємно усвідомлювати себе магом? - Я здивовано подивилася на принца, намагаючись розібрати сказані їм слова.
І як звичайна дитяча гра зробила з мене чарівницю?

- Ем… Відчуття втоми? - Навряд чи ниючі зап'ястя і відбиті сідниці сигналізували про моє перетворення на мага, але хто зна...
- А ти навіть не помітила, з якою легкістю користуєшся магією, - похитав головою мій співрозмовник, стомлено підводячись із засніженого килима. - Коли ви з Ліріусом пролетіли над нами, сніг… ти його створювала, а не користалася крихтами води в повітрі, - я ошелешено витріщилася на Дерека, усвідомлюючи почуте.
- Бути не може. Та я ж… – слова застрягли у горлі, і я відчула легке запаморочення.
Маша, ти маєш бути обережнішою. Добре, що договір з Альбусом не дозволив мені видати себе з тельбухами. А то я мало не зізналася, що звичайнісінька собі людина.
- Голодна мабуть? - Здивовано кліпаючи віями, я зовсім по-іншому поглянула на принца. Невже він вміє бути уважним та милим? - А я якраз їжі прихопив, боявся, що ти після такого магічного викиду або мене проковтнеш, або зазіхнешся на когось із пегасів. - Ліріус приголомшено пирхнув, підозріло зиркнувши в мій бік:
– «Я старий і не їстівний. Он Брунгільда ​​в самому соку, її і їж», - підхопив балакун жарт Сіверійського, показавши мені при цьому свого язика.

Ні, забираю свої слова назад: це я назвала Його Лускату Високість милим? У мене явно сталося перенасичення киснем, от і несла маячню.
- Пфффф... Теж мені пропозиція. Я кістлявими не харчуюсь. На вас же без жалю і не поглянеш, - підморгнула Бруні, яка стврдно кивнула мені, явно відшукавши в ній союзницю.

- «Я не кістлявий, я жилавий… Ти хіба не відчула мої пружні м'язи, коли сиділа на мені?», - обурився крилатий паршивець, на що ми з моєю новою подругою голосно пирхнули, і тільки після цього почули обурення принца:
- Чому це я худий? Я, між іншим, жилавий, - здається, ми заіржали…
У всякому разі, я так і не зрозуміла, чи то моє рохкання було таким гучним, чи Брунгільда ​​все ж вторила моєму сміху. Але обличчя цих двох особин чоловічої статі виглядали надто кислими, що додало нам ще пару градусів веселощів. Хе-хе, та він не тільки в сніжки грати не вміє, Дерек ще й у висміюванні не такий вже і знавець.