Глава 4

Фредді

Головою я приклався, звісно, добряче. Але голови в Таусків міцні, що там якийсь паркет проти наших черепушок? Кажуть, моя мама свого часу до татової голови не один глек розбила…

Так от, щоб ви розуміли. Головою я гепнувся. Але ж не настільки, щоб погоджуватись на шлюб з королівською дочкою!

А принцеска ця, ну я навіть не знаю, як її вам описати. Очі у неї гарні. І волосся не таке руде, як у мого леприкона, а приємного відтінку, ніби там сонячні промінчики заплутались. І личко сердечком. І губки такі примхливі, але соковиті. Одним словом мила, як те кроленятко жовтеньке, що недавно привела наша кролиха.

Мила рівно до того часу, поки не почала говорити. І голос наче приємний. Але манера! Фру Рогнеді у цієї Касандри час повчитись, як затикати чоловіку рота. Балакуха, яких я ще не бачив - ось, що можна сказати про принцесу.

Наш приходський священник завжди казав, що найбільший жіночий гріх, то довгий язик і невміння закрити рота, коли чоловік розмовляє. І знаєте, здається, я зустрів грішницю, яку світ не бачив. Бо я тільки встигав розкрити рота, щоб щось сказати, а з вуст принцеси вже зривалось десяток слів, які майстерно сплітались в якусь павутину.

Не дивно, що вона у відчаї кидається обручками в гостей. Але воно знаєте як - якщо її до сих пір ніхто заміж не взяв, то воно все не просто так. Ну самі посудіть, якщо на полиці лежить товар, який ніхто не бере, значить є там якийсь прихований недолік. А тепер мені хочуть цей товар збути. А я теж не дурень нікому не потрібне брати. Що робити?

Як то казав заїзний інквізитор, коли йому підсунули відразу двох кандидаток на відьму - дилема.

І поки я силувався придумати, яким чином спекатись небажаної нареченої і при цьому залишитись з головою та батьківським наділом, нас з дівчиною ледве не силоміць потягнули назад в повну залу гостей.

Там все невловно змінилось. Гості розступились в різні боки, звільняючи залу, і тепер тиснулись до стін. Я з заздрістю глянув на фуршетні столи - ті, кому пощастило стояти біля них, безсоромно напихали роти канапками.

- Фердинанде, хлопчик мій! - біля мене матеріалізувався фей, і з острахом оглянув зал на предмет наявності кота. - Я все вже вирішив, про все домовився! - фей витягнув хусточку і промокнув блискучі від сліз очі. - Ти мій найкращий проект! Це такий успіх, такий успіх! Ти навіть не уявляєш, який я ..гик!... розчулений!

- Про що домовилась? Я можу вже поїсти і додому?

- Смішно, - фей заусміхався. - Почуття гумору у тебе, як у татка. Я вже про все переговорив з королем! Його Величність щасливий оголосити…

Слова леприкона потонули в гулі сурм. А потім Герольд оголосив:

- Його Високість Фердинанд Тауск з її Високістю Касандрою Лореттою Терезією Бургунд розпочинають Осінній бал першим танцем!

- Відколи це я став принцем? - прошипів я до фея.

- Потім поговоримо, Фредді, - сказала ця летюча свинюка і зникла.

Я кілька митей стояв, відчуваючи липкі колючі погляди незнайомих людей. А вони всі з жадобою роздивлялись мене і Касандру.

- За руку її візьми, - процідив крізь зуби невидимий фей.

Ну, я і взяв. Відразу заграла музика. А мої ноги самі понесли мене в танці. Коли ще була жива матінка, вона дуже переймалась моєю освіченістю. Тому пару уроків кадрилі і мазурки я завчив. У нас в селі, звісно, такі танці були не в шані. Тому я рухався обережно, щоб не наступити принцесі на ногу.

Що мене подивувало - на дотик Касандра була теплою і такою ніжною. Тендітною. Її навіть страшно було брати моїми великими руками. Тому я ледве торкався стрункого стану пальцями. Ну і між нами, я ще дуже боявся заплутатись в її пишній пелені і гепнутись в третій раз.

- Чому ви не сказали, що проти шлюбу? - спитала дівчина, коли ми повільно обійшли коло по залі.

- Не встиг, - відповів я. - Повірте, Ваша Високість я..

- Не вірю! - тут же перебила мене балакуха. - Я впевнена тепер, що ви такий самий як і всі вони, ті хто приїздили свататись до вас! А я вам категорично не підходжу!

- Авжеж, не підходите, - вклинився я. - Мені б жінку, яка трішки більше мовчить…

- Тобто я багато балакаю? А я можу і ще більше. Я можу забалакати вас до мігрені!

- Ви мені погрожуєте?

- Кася, усміхайся, - шикнула на нас королева. Я тільки зараз зрозумів, що до нашого танцю приєдналась королівська пара. І саме порівнялась біля мене та принцеси.

По спині покотився піт. Король був грізним. Дивився на мене, як той яструб. А королева аж сяяла від щастя, коли окидала нашу пару поглядом.

Я тільки зараз усвідомив настільки влип. Я ж тільки й хотів, що погуляти на балу! А не оце все. Захотілось прибити хрещеного фея, що все це влаштував.

За цими думками я пропустив потік слів, який вилила на мене принцеса. Цікаво, існує спосіб змусити її мовчати?

Музика стихла. І король з королевою підійшли до нас ближче.

- Ми, - гарно поставленим голосом почав король, - Щасливі оголосити про заручини Касандри Лоретти Терезії з династії Бургунд, нашої улюбленої і єдиної дочки та Фердинанда з династії Тауск. Ми благословляємо цей союз, та оголошуємо, що весілля відбудеться за два місяці в день Різдва!

Гості зааплодували. А я відчув, що мені черевики тиснути перестали. Полегшення яке! Я щасливо зиркнув на свої голі ноги. Голі?!! Весь мій шикарний одяг пішов мильними бульбашками і вже за мить я стояв посеред залу з принцесою за ручку і в одному спідньому!

- Фредді! Як ти посмів! - серед абсолютної тиші голос фру Рогнеди гримнув, як грім.

 Кася

В одну мить чари розвіялися, а переді мною стояв уже не принц, а... а не знаю хто. Тобто він, звісно, й досі міг би бути принцом. Просто голим принцом. Такі в природі теж бувають. Але його спіднє було зовсім не царським. Воно скидалося на допотопне вбрання з іншого століття. Мене до такого життя не готувало, тому я шоковано завмерла, як і всі навколо.