Розділ 49

Сонце щедро кинуло свої промінці, які пробилися крізь вікно і торкнулися сплячого обличчя Соні. Дівчина мимоволі зажмурилася від цього і прикрила очі руками, повертаючись в іншу сторону, аби ще трішки поспати, та це їй не судилося зробити.

–Ваша Високосте, доброго ранку! – двері гучно відчинилися і в кімнату забігла радісна Кіра. –Ой, ви ще спите!? Прошу, прокидайтеся! Ви ж знаєте, який сьогодні день!

–Ох, Кі-і-іро... – невдоволено простогнала русява і ще більше замоталася в ковдру. –Може, ми відкладемо всі справи на годинку?

–Ні, сьогодні ви маєте бути найгарнішою, найчарівнішою, найпрекраснішою! Хоча це буде легко зробити, бо інші принцеси ніколи не зможуть з вами зрівнятися. Моя леді найкраща і незрівняна! – задоволено пошепки додала Кіра, не стримуючи усмішки і гордості. –Але ми, принаймні, маємо приготуватися. Ви ж розумієте, що сьогодні...

–Так-так, я пам'ятаю, що сьогодні дуже важливий день, – перебила сіроока, солодко потягуючись, і все-таки піднялася на лікті. Вона оглянула кімнату і, помітивши порожнє місце на ліжку поруч із собою, трішки нахмурилася. –Де Річард?

–Його Високість прокинувся зі сходом сонця і майже одразу рушив у свій кабінет. Ви ж розумієте, що в нього зараз справ, як піску морського! Та він казав вас не будити і приготувати ваші улюблені страви.

–І ти добросовісно виконала його слова? Особливо «не будити»? – з легенькою насмішкою перепитала Соня.

–Вибачте...

–Добре, забули.

–О, точно! Його Високість казав, що залишив вам записку у кімнаті. Ви поки пошукайте її, а я збігаю за сніданком, – Кіра швидко розвернулася і зникла за дверима, залишивши русяву одну в кімнаті.

Дівчина покрутила головою, намагаючись знайти записку хлопця. Через декілька секунд їй на очі потрапив аркуш паперу на тумбі поруч із ліжком. Керуючись гарячою нетерплячістю і цікавістю, сіроока миттю протягнула руку і вхопила записку.

 «Доброго ранку, імператрице мого серця! Як спалося? Сподіваюся, ти бачила лише найкращі і найприємніші сни. Я дуже хотів розділити з тобою сніданок, але залишилося багато справ, які я не встиг виконати, тому був змушений взятися за них сьогодні. Та я компенсую свою відсутність сюрпризом ввечері. Люблю, цілую і з нетерпінням чекаю нашої сьогоднішньої зустрічі ( ˘ ³˘)❤️ 

P.S. Прокляті справи!!!»

Соня пискнула від сміху, який не змогла стримати, побачивши примітку Річарда. Хто б міг подумати, що він вміє так дотепно писати. І що це за смайлик такий!? Цікаво було б побачити, як зреагували на таку записку інші люди, які бояться чорнявого і остерігаються його. Вирази їхніх лиць надовго б засіли в її пам'яті.

Русява ще раз пробіглася очима по рядках, після чого усмішка на її обличчі майже повністю зникла. Це був не перший раз, коли в них не виходило зустрітися. Пройшов майже місяць після остаточної перемоги над Джорджом. Опісля вони з Річардом повністю насолоджувалися довгожданим спокоєм: гуляли садом, проводили вечори разом, розпитували про минуле один одного. Хлопець часто цікавився й досі цікавиться її рідним світом, чим приємно гріє її свідомість. Та їх спокій протривав два тижні, після чого з'явилася робота. І хоча Річард заявив, що відмовляється від трону на користь Франкліна, він однаково був не менш зайнятим за свого старшого брата. Особливо це стало помітно перед коронацією Франкліна, яка, до речі, мала бути сьогодні.

Сіроока важко зітхнула. Факт того, що в них з чорнявим знову не вийшло поснідати разом, не міг не засмучувати. Але його слова про сюрприз швидко прогнали сум і заполонили думки. Хитрюга! Знав же чим відволікати! Тепер цілий день буде гадати, що за сюрприз він підготував. Та й приємні записочки, залишені ним, значно піднімають настрій. Все ж таки, після коронації кількість його роботи значно зменшиться, і вони знову зможуть зустрічатися коли захочуть.

Соня відчинила шухлядку в тумбі. Вона нащупала шкатулку, в якій зберігала всі попередні записки Річарда, і поставила в неї сьогоднішній невеличкий лист. Після того, як дівчина виконала цю дію, двері знову відчинилися, і на порозі з'явилася Кіра з тацею смачних страв. Тут русявій стало вже не до сну, тому вона прийнялася швиденько одягатися.

–Кіро, ти вже снідала?

–Ще ні. Я поїм трішки пізніше.

–Тоді давай поснідаємо разом, – запропонувала сіроока, на що отримала категоричну відмову.

–Ні! Як я посмію!? Я не наважуся розділити їжу з принцесою...

–Але тут забагато. Я не з'їм стільки, – мовила Соня, та, побачивши небажання Кіри погоджуватися на цю пропозицію, вирішила вдатися у хитрощі. Вона сумно глянула на свою співбесідницю, після чого важко видихнула і прикрила обличчя руками. –Хм, я так хотіла поснідати з Річардом. Ще вчора планувала це, з теплом у серці уявляла нашу розмову... Але він пішов вирішувати свої справи, залишивши мене одну за столом і розбивши мої мрії, – дівчина почала схлипувати, витираючи щоки від сліз, які справді з'явилися в очах, і яких, правду кажучи, вистачило лише на те, щоб ледь змочити вії. –Як він міг так вчинити зі мною!?

–Не засмучуйтеся! Його Високість дуже любить вас! Якби можна було б, то він би й на секунду не відходив і завжди був би поруч із вами!

–Ти справді так думаєш?

–Авжеж! Він так турбується про вас, так оберігає вас, як зіницю ока! Навіть коли Його Високість змушений йти рано-вранці по справах, він заздалегідь попереджує, і дає чіткі вказівки всім слугам про те, щоб вони гарно обслуговували вас і приготували ваші улюблені страви! А ще я бачу, як він дивиться на вас. Це погляд чоловіка, який по-справжньому безтями від кохання, і який не помічає нічого і нікого крім вас.

–Он як? – ніяково перепитала русява, що не очікувала таких слів. –Це добре, але мені так сумно від думки, що я їстиму сама. Стає так погано, що кусень в горло не лізе, – сіроока знову прикрила долонями лице і з новою силою почала схлипувати.

–Не плачте, Ваша Високосте! Я поснідаю разом із вами, якщо це покращить вам настрій! – вигукнула ошелешена Кіра, яка ще більш розгубилася, побачивши задоволену хитру посмішку Соні.