ГЛАВА 13

         Струнка блондинка з довгими ногами і зовнішністю наче у ляльки. Блакитні очі, губи бантиком, рівний носик і шикарне волосся. Про її вроду можна було б переповідати годинами. Вдягнена в гарну вечірню сукню, яка виграшно підкреслила всі вигини дівчини. Олександра Токмачова свого часу працювала в модельному агентстві Києва. Якби Марині довелося уявляти обраницю Філіпа, то напевне саме таку дівчину намалювала б уява. Саша познайомилася з Філом коли той навчався і жив у Києві. Коли він закінчив університет перебралася з ним до Італії.

Олександра Токмачова (Санні, або Саша)

           Філ висварився про себе.

- Що ти тут забула, Санні? – Нервово запитав у Олександри.

          Саша спочатку обвела ревним поглядом Марину, яка відпустила руку Феріта. Для неї поява цієї Санні стало шоком. Гарна, з зовнішністю моделі,  ще й Реймс на всю голосить, що між ними стосунки. Таких сильних ревнощів Марина не відчувала ще ніколи. Фото колишнього з тою білявкою, лише бліда подоба того, що вона відчуває зараз.

          «От тобі і повернення! Нове життя, як би не так!»: Крутилося в її голові.

Зате Реймс задоволено спостерігав за тим, що відбувається, потираючи долоні. Ще один камінчик в бік Фала, ще один крок до ліжка Марини. Одного він ніяк не може зрозуміти, що такі красуні знаходять у цьому жебраку Філіпу.

- Маринко, вибач, але я маю з’ясувати навіщо з’явилася моя колишня, - прошепотів Феріт, схопив Санні за лікоть і майже силою потягнув у бік.

          Речі Марини підхопив молоденький хлопчина з обслуги, спочатку протягнувши їй картку-ключ. Реймс поплівся слідом.

- Я радий, що ти все ж таки наважилася повернутися! – Він спробував доторкнутися до дівчини, але по її погляду зрозумів, що цього робити не слід, та все ж таки продовжив розмову. – Це вірне і достатньорозумне рішення, але маю надію, що ти розумієш, що ти моя гостя і працювати будеш на мене. Зрозумій вже нарешті, що Філ не зможе захистити тебе ні в цій країні, ні в цьому готелі.

- А ти зможеш! – Вона з викликом поглянула в його зелено-карі очі.

- Так, я зможу! Я зможу будь що! Якщо забажаю, його вже завтра тут не буде! Якщо він образив тебе, ти тільки скажи! – Він знову зробив спробу наблизитися до неї, вона зробила крок назад.

- Я не хочу продовжувати цю розмову. – Промовила майже біля самого номера. – Можливо іншого разу.

- Звичайно, ти втомлена після дороги, та ще й роздратована від присутності нареченої Філа. Та маю надію, що ми скоро знову побачимося. – Слухняно відступив, давши собі слово, що наступного разу вона так легко його не позбудиться. А поки є час, треба нарешті вирішити,  як здихатися Філіпа, який відверто дратує й мозолить кожного разу очі.

         Опинившись одна в кімнаті, Марина виснажено стягнула з плечей шкіряну  куртку, чорні джинси і сіру майку вільного крою.  

        Почуває себе зараз огидно, всередині наче вигоріло все. Філ в цей час з іншою. Про що вони розмовляють? А якщо миряться, після сварки ж так буває!? Він побачив її через певний час, почуття знову можуть запалати. Могли посваритися через дрібницю, розійтися, а зараз їх чекає палке примирення. В Санні сумніватися немає жодного сенсу, сама бачила, як вона дивилася на Феріта. Байдужості там не було й близько. Саму Марину зміряла таким поглядом, наче та в неї, як мінімум чоловіка й батька сімейства, намагалася відняти.

          Роздягнулася й стала під струмінь води в душовій кабінці.

         Як же ж боляче, а до ранку ще так далеко. Ця невизначеність просто розриває зсередини. Як наче в сонячне сплетіння дали з усієї сили.

          Сповзла вниз і сіла. Краплини душу покривали все її тіло. От би і з душі змити всю цю гидоту. Ще й цей Реймс, який увесь час з’являється тоді, коли найменше хочеться його бачити. Та ще й з усієї сили підливає масла у вогонь. Зрозуміло, що робить це навмисно, ретельно продумуючи деталі. Всі його: фрази, інтонації, дії все сплановано далеко уперед. І дзвінок до цієї Санні не випадковість, а гарна постанова. Подав все ще так, щоб Філ виглядав невірним брехуном. А повернення Марини, наче заради Реймса. Гидко!

           Сказати, що Феріт зараз злиться, все одно, що нічого не сказати.

- Санні, поясни мені, якого дідька ти тут забула? – Проричав він.

- Я скучила! – Спокійним тоном з легкою кокетливою посмішкою промовила Олександра.

- Скучила? – Не повірив своїм вухам, перепитав. Його тіло здригнулося, чого-чого, а таких слів точно від неї не чекав. – А нічого, що ми розійшлися вже більше року як?

- Я все ще кохаю тебе Філіпе, - мило посміхнулася, і облизала нижню губу, наче намагається позбутися помади, щоб припасти до його губ в поцілунку.

Така янгольська подоба, на яку він вже знову не купиться. Досить! Було! Бачив! І не просто бачив, вірив…

- Ти при розумі, Санні? – Феріт вийшов з себе. – Ти пішла від мене до мого брата. Вибрала більш вигідний для себе варіант. Через тебе я поїхав. Розірвав стосунки з сім’єю. А зараз ти заявилася й говориш мені про кохання…?