ГЛАВА 11

         Житло, яке винаймає Марина знаходиться на четвертому поверсі багатоповерхового будинку в спальному районі Києва. Чистенькі однакові будиночки з побіленими деревами. Дитячі майданчики з радісними малюками. Бабулі-пліткарки за столиком зібралися компанією з шести жіночок, сьорбаючи пиво жваво обмивали кістки якійсь Нікітішні, мало звертаючи увагу на все, що відбувалося навколо. Матусі з вікон визирали своїх карапузів, які так і норовили знайти собі пригод на свої метр з кепкою. Діти підліткового віку, емоційно обговорювали черговий ролик з Тік-току трішки лівіше від під’їзду. Життя вирувало, незважаючи на сутінки.

         Бабулі проігнорували появу Марина, та й Філ не відволік їх від «кісток Нікітішни».

- Якийсь в тебе неправильний двір, і бабки тут неправильні, - посміхнувся Феріт.

- Ти ж не бойфренд Нікітішни! – Знизала плечима Марина.

- Мабуть пристойний дідуган, принаймні артритом точно не страждає, як і сама Нікітішна!

      Вони піднялися на четвертий поверх. Марина дістала ключі й відчинила двері. Невеличка квартира-студія зустріла тишею. Одна кімната приблизно вісімнадцяти квадратних метрів. З одного боку арка, через яку можна потрапити в кухню. В передпокої двоє дверей. Перші ведуть у ванну, яка суміщена з туалетом, інші в спальню.

- Душ там, - вона показала на двері, - зараз дам тобі чистий рушник.

        Марина принесла рушник, а сама тим часом склала продукти в холодильник. Філ витягнув з сумки, яку лишив у передпокої чисту футболку і шорти.

- Може все ж таки спочатку ти? – Запитав, допомагаючи занести валізу в кімнату.

- Хочу трішки розкласти речі.

        Він обвів кімнату поглядом на предмет наявності чоловічих речей чи фото. Все досить пристойно. Виглядає помешкання аскетичним. Нічого зайвого. Диван, ліжко біля стіни, шафа-купе, плазма на стіні і комод під нею. На підлозі бежевий пухнастий килим. У кутку великий фікус. Все.

- Добре! Тоді я швидко, - він підхопив червоний бавовняний рушник і попрямував в душ.

       Марина швидко розібрала речі з валізи. Відклала у бік, що відразу слід випрати. Потім в кухні запалила плиту, ввімкнула чайник. Набрала повну каструлю води й поставила на вогонь. В проході з’явився Філ. В одних шортах. На одному плечі рушник, на іншому його футболка. При погляді на його напівоголене тіло, ще вологе після душу і таке сексуально-привабливе, серцебиття одразу пришвидшилося, а вона наче заціпеніла.

- Макарони з м’ясом будеш? – Запитала, та спробувала привести себе до тями, щоб так не витріщатися на нього.

- Буду! Тільки ти йди теж у душ. Я справлюся! – Мило посміхнувся.

        Дівчина лишила ніж на дощечці.

- Я думала посмажити куряче філе з цибулею, сіллю та спеціями, додати дрібно нашинковані томати, і шматочки моцарелли. Зі спагеті буде смачно.

- Чудово, - погодився Філіп і налив у кружки кип’яток в які заздалегідь поклав пакетики з чорним чаєм.

      Марина спробувала скористатися коротким перепочинком у душі, для того щоб перестати тремтіти і вирівняти дихання. Зняла гумку, яка стягувала волосся на маківці. Увімкнула пральну машину з речами. Роздягнулася.  Відкрутила воду. Як їй витримати цю близькість? Та ще й коли сам Філ наче грається з нею. Збуджує, заводить і в той же час тримається на відстані. Не чіпаючи чіпає більше, доводячи до межі, до тремтіння, до божевілля…

      Поглянула на своє розчервоніле обличчя. Як легко вона готова поступитися принципам? Закрити очі на упередження. Чи готова забути про все на світі,  лише тільки опиниться з ним поряд?!

      Коли вона повернулася Філ вже накладав їжу у тарілки.

- Дуже смачно, дякую, - подякувала вона. І це була чиста правда, дійсно смачно, солі та спецій в міру.

      Феріт вже встиг одягнути футболку. Вів себе дуже спокійно і тактовно, наче це звичайна сімейна вечеря, а вони одружені десятки років.

      Коли  поїли, взявся мити посуд, хоч Марина і спробувала відтіснити його від раковини.

     Залунав дзвінок у двері. Поглянув на Марину, наче мовчки запитуючи в неї, чи бува нікого не чекає?!

- Напевне подружка-сусідка дізналася, що повернулася, це в неї я винаймаю житло. - задовільнила відповіддю його цікавість. - Піду відчиню.

- Запрошуй подружку, я вийду вниз на півгодинки, бачив у дворі перекладину. Все ж таки роки тренувань та режиму беруть своє, так просто з життя не викинеш, - він підморгнув, накинув свою байкерську куртку, привітно кивнув сусідці, у якої відвисла щелепа при погляді на нього й, пружною ходою попрямував до сходів.

- Привіт, це хто був? – Запитала заінтригована Діана.

- Філ, - Марина відступила у бік, щоб дівчина могла зайти.

- Просто Філ? – Підозріло прищурилася сусідка.

- Так, просто Філ, можна ще Філіп, - вони удвох зайшли на кухню і Марина приготувала ароматний чай.

- І звідки? Тільки не відповідай, що звідти! І куди дівся Едик?