7

Весь день на роботі я почувала себе не зручно, стикаючись з Джуном. У відповідь він усміхався або підморгував, а я червоніла як буряк, і відводила погляд. Сором...
— Мін А, - я здригнулася почувши голос хлопця за спиною, різко розвернувшись я виявилася віч-на-віч. Мене хтось штовхнув ззаду з покупців і я в мить опинилась в обіймах Джуна, і його губи торкнулися моїх. Я завмерла, зовсім розгубившись і просто дивилася в очі хлопця. Він також стояв тихо, осмислюючи що сталося, але наступного моменту простий дотик переріс у справжній поцілунок. Я відповідала на нього вже прикривши очі та насолоджуючись відчуттями.
— Мін А, - повторив хлопець, розірвавши, поцілунок, — Мене не буде кілька днів, удома виникли невеликі проблеми. Тому нікуди не ходи пізно сама, зачиняй двері, і найголовніше більше не пий добре.
— Ага, - це все що я змогла вимовити, продовжуючи перебувати в обіймах Джуна. Саме за нього, а не його брата, я хотіла б вийти заміж.
З цього дня для мене все стало схожим на казку. Я чекала свого принца як принцеса. Джун, як і казав, був відсутній близько трьох днів, повернувся трохи похмурим, але побачивши мене посміхнувся.
— Щось удома сталося?
— Ні. Все добре. Мін А, а давай сходимо на пікнік чи в кіно?
— Пікнік? Ні дякую. Після минулого разу я мабуть відмовлюся.
— Цього разу готуватиму я добре?
— Добре і я тебе попереджаю, алергії не маю.
— Я знаю, - Джун усміхнувся і погладив по щоці, викликаючи моє збентеження.
— Звідки ти знаєш?
— Просто припустив, — хлопець знизав плечима, — Ти ж їси все підряд. До речі, ти знаєш про мене більше, ніж я про тебе.

— Я єдина дочка, і теж як ти вирішила пожити самостійно, - я посміхнулася, але в душі була страшенно напружена. Невже він дізнався, хто я така.
— Зрозуміло. Ми з тобою бунтарі?
— Точно. То що ти там говорив про пікнік? - я спробувала перекласти тему розмови.
— Пішли закупимо продукти, я приготую та й підемо, адже сьогодні вихідний.
Ми добре провели час спілкуючись один з одним, намагаючись обходити тему сім'ї, принаймні я намагалася вести розмови в інше русло. Прийшовши додому, ми продовжили нашу розмову за якимось фільмом. Я сиділа поруч із хлопцем і мені хотілося б бути в його обіймах, але після того поцілунку він нічого подібного не робив.
— Мін А зізнайся, ти втекла через хлопця?! - Джун дивився на мене явно не бажаючи переходити на інші теми і чекав на відповідь.
— Ні, я втекла із-за мами здебільшого. Вона ніколи не цікавиться чого хочу я, і робить все заради зиску. Я не така, як вона, я не можу так жити за розрахунком. Хочу справжнього життя, не купувати все за гроші, а домагаючись своєю працею, не виходити заміж заради злиття компаній і фінансової вигоди, а по любові.
— Значить, ти втекла, бо тебе хотіли видати насильно заміж? Тобі огидна ця людина?
— Ні. Вірніше спочатку я відчувала до нього ненависть, але тепер думаю, що він, як і я, просто став жертвою обставин, сімейних правил і традицій.
— Отже, якби тебе зараз знайшли батьки і повернули в сім'ю, то ти б вийшла за нього? — у голосі хлопця був інтерес і смуток.
— Ні ж. Я ще більше зрозуміла що хочу заміж за коханням.

— То ти все-таки втекла, бо любиш когось?

— Ні ні. Раніше я не знала що таке кохання. Але тепер у мене є один знайомий хлопець, який мені дуже подобається, ось тільки я не впевнена, чи подобаюся я йому.
— І хто він?
— А ти бачив багато хлопців у моєму оточенні?
— Ну, крім мене… нікого наче?
— І який тобі напрошується висновок?
— Який?..
— Що ти дурний і сліпий дурень? — він що й у прямий нічого до мене не відчуває або натяків не розуміє. Розлютившись я піднялася з дивана прямуючи до своєї кімнати.
— То я тобі подобаюся? — нарешті до нього дійшло, я зупинилася біля дверей, залишаючись стояти спиною до Джуна.
— Слухай, до тебе завжди так туго доходить.
— Зазвичай ні, але тут ти маєш рацію.
Джун підвівся з дивана і підійшов до мене ззаду і обійнявши за талію притягнув до себе.

— Ти мені теж дуже подобаєшся і я боявся що, спізнився зі своїми почуттями до тебе. Боявся, що місце в твоєму серці зайняте іншим, — хлопець розвернув мене обличчям до себе і ніжно поцілував, не дозволяючи нічого зайвого.