Глава 36

Глава 36

- Що ти сказала? – я вперше бачила такий відтінок шкіри у Артемія. Привид не просто зблід, його жили ніби сріблом вкрилися. Вбивчий погляд нагадував погляд перевертня з фільму жахів. Мені й самій стало лячно на декілька секунд. Марта намагалася пояснити їхнє спільне з батьками рішення, але Артемій дивився на сестру, як на зрадницю.

- Зрозумій, ти нізащо б не погодився повернути сили аби знав, що комусь доведеться померти через це.

- Звісно б не погодився, Марто! Як вам взагалі таке на думку спало?! Невже ти припускаєш, що я дозволю Норі померти?!

Я мимоволі затремтіла. Ні, смерті не злякалася та й не боялася її взагалі, просто ніколи раніше не замислювалася, що доведеться покинути цей світ за таких обставин. Померти...я повинна померти... Це ж треба! Ось вона, справжня доля джерела. Спочатку воно мені здалося таким безглуздим, але потім я зрозуміла, який сенс: для того, щоб відродити чиєсь життя – необхідно пожертвувати своїм. Це правило завжди непорушне. Гармонія і рівновага, як не крути, повинні підтримуватися.

Артемій виглядав і розлюченими, і розбитим водночас. Але я чудово розуміла його. Бути Оберегом і не знати такої важливої деталі, бо цього забажали рідні. Вони вирішили все без нього, незважаючи на його власну думку, ніби він не здатен відповідати самостійно за свої вчинки. Так, я розуміла, як йому неприємно і вперше в житті була повністю на його боці. Я стала коло нього і взяла за руку. Відчуваючи мою підтримку, привид трохи заспокоївся, погляд хоч і палав, але вже не таким несамовитим вогнем.

- Мені байдуже, що і до чого, та Нора не помре. Ось вам моє останнє слово.

- Але це не назавжди! Лише на п’ять хвилин!

- Що? Тобто на п’ять хвилин? – тут вже зацікавилась я, бо раптом що, помирати мені, а не комусь іншому.

- Так, Норо, сила Оберега дуже особлива, вона піде лише за покликом вільної від тіла душі. Ось чому так важливо вірити, бо саме душа людини відповідає за віру. Але для цього не обов’язково помирати назавжди, є спеціальне зілля, яке зупинить твоє серце до п’яти хвилин, а потім комусь просто треба зробити непрямий масаж, щоб знову його завести і розбудити тебе, це єдина небезпека. Ти побудеш мертва всього п’ять хвилин, цього більш, ніж достатньо, щоб повернути сили моєму братові, а з ними і життя.

- Навіть чути не бажаю!

- Почекай, Артемію, якщо все дійсно так, можна спробувати. – Привид обдарував мене крижаним поглядом, від якого одразу захотілося стулити пельку. Та я не поступилась:

- А й справді, головне, щоб зі мною хтось поряд постійно знаходився. В мене є ви. Отже, головною проблемою залишається збагнути, як обдурити Максима Анатолійовича з його помічницею і передати сили Артемію, а не тому покидьку. Ножа в нас нема та й Ксенія зі Світланою в них, а значить, доведеться діяти прямісінько під час нашої зустрічі. Марто, ти зможеш якось знешкодити мого начальника?

- В тому то і справа, що ні. Раз у нього є темний фантом, він наче його охоронець, не дозволить нашкодити своєму господарю.

- Тобто, Максим Анатолійович тепер непереможний, чи що?

- Хтозна. – Марта замислилась, нарешті припинивши плакати. Моя готовність врятувати її брата трохи вгамувала емоції відьми. А як я можу його не врятувати? Не знаю, чи це в мені говорить наш взаємозв’язок як Оберега і джерела, чи мої невгамовні почуття до нього, що міцнішають з кожним днем, підштовхують на такі сміливі вчинки, та я врятую його, навіть ціною власного життя. Я знала це ще як тільки почула про смерть. Відкараскуватися вже й сенсу нема, я дійсно закохана в Артемія, і підозрюю, що давненько.

- Почекай, я не впевнена, але вислухайте мене. Норо, ти казала, що фантому слідкувати за тобою заважав Артемій. Фантоми – це згустки енергії, які випромінює людина або місцевість. А темні фантоми з’являються, коли хтось діє проти правил Всесвіту. Душі і фантоми не можуть існувати в одній площині, бо останні знаходяться тут, в нашому вимірі, тоді ж як душі чи ті ж самі примари перебувають між вимірами. Коли ти помреш, то станеш примарою, а значить недосяжною для фантома. Він відчуватиме поряд привида, але нічого не заподіє. Треба скористатися цією можливістю і знешкодити твого начальника разом з його фантомом. Варто порадитися з Марфою, в неї більше досвіду.

- Добре. Це вже щось. Отже, в мене два головних завдання, коли я стану як Артемій: передати йому сили і...почекай..., знешкодити – означає вбити?! – дивлячись на вираз обличчя Марти я зрозуміла, що не виключено. Та не встигла в мене щелепа відвиснути від цієї новини, як наступна шокувала ще більше:

- Взагалі-то, в тебе три завдання. І найперше – померти ти повинна добровільно.

- Тобто, мені треба самогубство вчинити?!

- Фактично, так…

- А тепер обидві заспокоїлись і уважно мене послухали: ніхто не вмиратиме і нікого не вбиватиме, я сам все зроблю. Норо, домовишся про зустріч, а ти, – він вказав на сестру, - дізнаєшся у Марфи, як з ним покінчити, а далі вже мій вихід.

- Ти ж розумієш, що окрім наших життів ми ще й ризикуємо життями Ксенії та Світлани? – але привид нічого не відповів, розвернувся і мовчки вийшов з вітальні.