78.

 — Дякую вам, — я поглянула на нього. — Якщо треба, я можу навіть на детекторі брехні пройти перевірку і розповісти всю нашу історію, я ніколи не просила в Адама допомоги особисто для себе, для мене важливіше зберегти наш театр, ніж бути примою…

— То може тобі краще дійсно відмовитись від участі в телешоу? — тут же запитала Настя. — Якщо тобі не так важливо бути примою. Знаєш, нам всім образливо чути, що ти цього навіть не хочеш достатньо сильно. 

— Я не казала, що не хочу цього! Але є дещо важливіше за амбіції, і для мене це — збереження театру, — заперечила я. 

— Мене бісить твоє ставлення, — Аліса насупилась. — Така біла і пухнаста завжди… 

Мені було прикро бачити, як змінилося їхнє ставлення до мене, буквально в один момент. Невже вони просто заздрять мені?

— Мені шкода, що я тобі не подобаюсь, — я знизала плечима. — Але я не збираюся змінюватись в угоду комусь. Тож доведеться тобі приймати мене такою, як я є…

— Навпаки, ти тільки-тільки почала мені подобатись, а потім виявляється оце все… — Аліса підтисла губи. 

— Те, що я зустрічаюся з Адамом? — запитала я. — Більше нічого не змінилося, я така ж, як і була…

— Добре, ми всі трохи напружені зараз. Ідіть приведіть себе в порядок, скоро приїдуть телевізійники. Єво, зайди до Адама і повідом йому про те, що трапилось, добре? Чи мені піти до нього? — запитав Вітольд.

 — Я сама, якщо ви не проти… — я не хотіла, щоб Адам почув неприємну новину від когось іншого. А раптом він уже сам прочитав у інтернеті? 

Я швидко пішла до його кабінету, постукала:

— Адаме, ти тут?

— Так, заходь, — почула його голос. 

Коли зайшла, побачила, що він сидить за ноутом, але щойно я зайшла, він ноут закрив. 

— Привіт, — він усміхнувся, але коли помітив мій занепокоєний вигляд, теж став трохи занепокоєним. — Щось трапилось?

 — Про наші стосунки вже відомо дівчатам, Дену і Вітольду… Взагалі це відомо й іншим людям, бо хтось сфотографував наш поцілунок у твоїй машині і виклав в мережу…

— Ого, — він здивувався, але не надто сильно. — Ну, це мало трапитись рано чи пізно. 

 — І Вітольд повідомив режисеру, а той хоче, щоб ми записали звернення до глядачів з цього приводу…

— Добре, — Адам встав зі стільця і підійшов до мене, а потім обійняв. — Як ти? Як відреагували дівчата і Вітольд?

— Здається, вони розчарувалися в мені, — я зітхнула. — Вирішили, що я з тобою задля ролі прими…

— Але ж ти ніколи не використовувала те, що ми разом, щоб якось вплинути на Вітольда, — не погодився Адам. — З чого вони взяли це? 

 — Можливо, вони просто на моєму місці це зробили б, — я сумно усміхнулась. — От і не вірять, що я настільки безкорислива… Аліса сказала, що я її бішу…

— Зрозуміло, — він зітхнув. — А я думав, ви з нею останнім часом поладнали. Не звертай на це уваги. Добре, йди. Я зараз приведу себе в порядок і прийду до вас, — він подався вперед і коротко поцілував мене.

— Дякую тобі, — прошепотіла я. — Сподіваюсь, все налагодиться, і ця новина ніяк не вплине на рейтинг шоу і на успішність нашого театру…

Я пішла до роздягалень, але не встигла дійти до них, як зіштовхнулась з Стасом.

— О, привіт, ти ж подруга Аліси? Єва? Це ти запропонувала той план, щоб прищучити того збоченця-режисера? — він насупився. 

— Не впевнена, що ми вже такі подруги, — пробурмотіла я. — Але я допоможу, як обіцяла… Аліса має бути в роздягальні. 

Але коли ми йшли до роздягалень, раптом з одного з кабінетів почули дивний шум, ніби мичання і сування меблів туди-сюди. 

Я насторожилась, бо цей кабінет ніби ніким не використовувався, зупинилась і смикнула двері за ручку. Те, що я там побачила, шокувало мене…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!