76.

Перший випуск пустили в ефір вже за тиждень після зйомок. Голосування відбувалось онлайн і на наступних зйомках спочатку мали прибрати одну з дівчат, яка набере найменше голосів.

Зараз же ми всі могли спостерігати за тим, як змінюється співвідношення голосів за нас. 

На диво, у мене наразі було перше місце, що дуже мене здивувало. Я все ж думала, що Аліса буде перемагати на цьому етапі, але глядачі дуже хвалили мій танець. 

Справи театру різко пішли вгору. А дізналась я про це в той же вечір, ми якраз завершували перегляд, коли Адаму на телефон прийшло повідомлення.

Він так задоволено усміхнувся, коли прочитаав його, що я відчула якісь ревнощі і дуже захотіла зазирнути в екран, але Адам одразу показав мені зміст повідомлення:

"Шефе, всі білети на наступні чотири тижні розкупили за перші півгодини шоу, вже в продажу нічого немає".

— Дивись, схоже, скоро будемо виходити на прибуток, — Адам усміхнувся.

 — Круто! — я була вражена. — Все ж, телебачення дуже допомогло нам стати популярними…

— Але розслаблятись рано. Рейтинги на початку нових шоу часто високі. А от утримати увагу глядачів далі набагато важче, — пояснив Адам. 

 — Я розумію. Треба щоразу вигадувати щось нове, щоб глядачам не стало нудно…

— Ну, вигадувати вам не потрібно. Це вже відповідальність режисера з його завданнями. Але ви маєте виступати гідно. Ну, я впевнений, що у тебе все вийде, — він подався вперед і торкнувся губами моїх губ. 

 — Знаєш, той танець… Якби не ти, я б не виконала його настільки гарно. А так я уявляла, що в залі нікого немає, лише ти, і я танцюю для тебе. — тихо промовила я. 

— Я радий, що все вийшло. Ти дуже талановита, Єво, — він переплів наші пальці. — Хочу, щоб балет приносив тобі тільки позитивні емоції. Сподіваюсь, надалі так і буде…

***

Наступного ранку, коли я розплющила очі, то раптом зрозуміла, що вже надто світло. Швидко почала шукати телефон і побачила, що ми знову мало не запізнювалоись.

Почала будити Адама, але він не дуже хотів прокидатись і тільки сильніше притискав мене до себе.

Коли ж я врешті-решт його розштовхала і ми метушливо зібрались, було очевидно, що на репетицію я все ж запізнюсь. 

— Вибач, я підвезу тебе поближче сьогодні, — сказав він, коли ми вже їхали в машині. — Щоб ти не бігла. 

 — Добре, якщо ти вважаєш, що це безпечно для нас, — із деяким сумнівом сказала я. 

— Ну, не те щоб дуже безпечно, — погодився він. — Добре, висаджу, де зазвичай. Але буду зараз їхати швидко, щоб ти не запізнилась…

***

Врешті-решт я встигла, я прийшла хвилина в хвилину, не запізнилась на репетицію, зайшла до зали прямо перед Вітольдом. 

Репетиція проходила добре, як колектив ми нарешті почали краще розуміти і відчувати одна одну на сцені, і це було помітно. Ми танцювали все краще і краще. 

Цього разу в кінці репетиції Вітольд нас трохи здивував: 

— Що ж, памʼятаєте, я казав, що в ролях можуть бути перестановки? Цього тижня я хочу, щоб за приму станцювали не тільки Єва і Аліса, але і Катя. В пʼятницю почне саме вона. Єва виступить в суботу, а Аліса в неділю. 

 — Ура! — вигукнула Катя. — Дякую за такий шанс! 

Я побачила, що Аліса була невдоволена, але нічого не сказала. Все ж Катя була її подругою. 

 — Удачі, Катю, — сказала я. 

— Дякую, — Катя усміхнулась. — Я буду дуже старатись. Все ж, я теж завжди хотіла стати примою… Я не хочу впускати такий шанс…

— Дівчата… Тут така справа, — раптом до нас підійшов Ден і поглянув якось дивно на мене. — Ось, Єво, поглянь на це будь ласка, — і простягнув мені телефон.

На фото, яке там було, я побачила себе і Адама, як ми цілуємось в машині на прощання сьогодні зранку… І з підписом "Тепер все з іграми в приму в театрі зрозуміло"...