73.

Перший день шоу став дуже хвилюючим для усіх нас. Театр заповнили телевізійники, адже все мало відбуватися в прямому ефірі.  Сьогодні мало бути знайомство з усіма учасницями, а також перше голосування глядачів. 

Коли ведучі запросили нас усіх на сцену, я відчула, що в мене навіть трохи тремтять коліна. Ні перед жодним своїм виступом я так не боялася зробити щось неправильно. Хоча глядачів було й небагато, були зайняті лише перші ряди, де сиділи особливі гості — спонсори та блогери, яких запросили, щоб вони розповіли про шоу у своїх соцмережах. 

Але я поглянула на Адама, що сидів в першому ряду глядацького залу, і наші погляди зустрілися. Він підбадьорююче кивнув мені, і я відразу відчула себе більш впевнено. 

Ведучі запросили на сцену Вітольда, щоб він, як режисер, представив кожну з нас, а потім глядачі мали побачити маленькі танцювальні номери у виконанні кожної з нас. 

Коли Вітольд заговорив, усі в залі притихли. 

Спочатку він розповідав про театр, про нашу трупу, потім сказав, що пишається всіма нами і представив нас по черзі. В той самий час на екран, який встановили за ним, виводилось крупним планом відео з кожною з нас.

А ще саме коли Вітольд про нас розповідав, ми займали свої місця на сцені, це були маленькі подіуми зі стільцями. 

— А зараз, після представлення, кожна з дівчат має сказати одним реченням, чому саме вона має стати примою. Почнімо з наших лідерок глядацьких опитувань, а саме Аліси, Єви і Катерини… Алісо, що скажеш? 

Аліса сиділа прямо біля мене, ми були по самому центру, на нас була вся увага. Катя сиділа з іншого боку від Аліси.

— Я все життя йшла до цієї мети, театр для мене все, немає нічого важливішого за театр для мене, тому я точно впевнена, що віддам сцені і ролі всю себе, — відповіла Аліса.

— Єво, а що скажеш ти, як головна конкурентка Аліси? — запитав Вітольд.

 — Я зазвичай не розповідала про це, але цей театр є дітищем моїх покійних батьків, — сказала я. — Вони вклали в нього багато сил і натхнення. Я хотіла б перейняти їхню естафету і довести, що  теж можу бути найкращою у своїй справі, — сказала я.  Мені хотілося додати щось і про Адама, звісно, не називаючи його імені, але все ж я не наважилася, сказала лише: — Дякую всім, хто вірить у мене і бажає мені перемоги, — і при цьому наші погляди зустрілися, і Адам усміхнувся мені. 

— Ого, ти ніколи про це не згадувала, — здивувався Вітольд. — Хоча я і думав, що твоє прізвище точно як у балерини, якою я захоплювався ще молодиком! Значить, це була твоя мати! Вона і мене привела в театр! Ну, не вона особисто, а її талант… 

— Так, моя мама була першою примою цього театру, а тато був режисером. На жаль, вони рано і трагічно пішли з життя, і не встигли здійснити всіх своїх планів, тож це хочу зробити я… Принаймні, буду дуже старатися…

— Це було дуже неочікувано, дякую, що поділились, — сказав ведучий шоу, поглянувши на мене. — А що ви, Єво, думаєте про свою головну конкурентку за роль, Алісу? 

— Я хочу побажати Алісі успіху, вона дуже талановита і має великий потенціал. Якщо Аліса стане переможницею цього шоу, я радітиму за неї…

— Алісо, а що ви думаєте про Єву, як про свою конкурентку? — він тепер знову поглянув на Алісу.

— Я… — Аліса на мить завагалася, а потім сказала. — Хочу сказати, що  на початку нашого знайомства я відчувала до Єви неприязнь, але потім змінила свою думку.  Тому теж хочу побажати їй удачі, хай обирають глядачі, а ми приймемо будь-яке їхнє рішення!  — і вона послала повітряний поцілунок на камеру. 

— Як мило, — сказав режисер і якось так подивився на Алісу… Навіть не знаю, як це описати, певно, з захопленням? Але було в тому погляді ще щось. — А я теж буду голосувати, коли прийде час… Але скажу, за кого голосував, вже в кінці шоу…
дяк за коменти і сердечка