69.

Коли ми прийшли на сусідське подвір’я, там уже повним ходом йшли приготування, Дем’ян смажив м’ясо на барбекю, а Соня і схожа на неї симпатична рудоволоса дівчина накривали на стіл, що стояв у саду, під квітучими вишнями. 

 — О, тепер усі в зборі! — радісно вигукнув Дем’ян, побачивши нас із Адамом. — Вже скоро сядемо за стіл. Сьогодні чудова погода, я хвилювався, що буде прохолодно, але сонечко виглянуло, і тепер ми не змерзнемо! 

 — Привіт, — усміхнулася нам Соня. — Адаме, Єво, це моя сестра Христина. Христю. це наші сусіди, Адам бізнесмен, а Єва…

— А я вас знаю! — вигукнула Христя, дивлячись на мене. — Бачила у Тіктоці, ви балерина, правда? 

 — Так, — я усміхнулась. — Приємно познайомитись! 

 — О, у Єви стільки фанатів, — додала Соня.  — Всі пабліки тільки про неї й говорять! 

Я подумала, що вона дещо перебільшує, але, певно, просто хоче зробити мені приємно. 

 — Іноді ці фанати трохи втомлюють, — зізналась я. 

— Але в тіктоці ви дуже популярна! 

— То той ваш тікток таки працює, — зауважив Адам. — Тому збільшились продажі квитків…

— А ви що не бачили тіктоку театру? — запитала Христя у нього.

— Чесно кажучи, ні. Хоча знаю, хто його веде, — Адам перевів погляд з Христі на мене і назад на Христю. 

 — Ден справжній майстер своєї справи, — сказала я. — Думаю, без нього наша сторінка була б зовсім не такою популярною. Бо крім того, щоб щось знімати, треба ще знати секрети, гачки і тому подібне… Мені самій не вистачило б терпіння це робити…

 — Я бачила, що Тікток ведуть навіть якісь серйозні підприємства, типу заводів, — додала Христя. — Тож, певно, це таки вигідно. 

— Важко, певно, займатись балетом професійно? — запитала Соня, коли її чоловік вже знімав перші стейки з барбекюшниці і виставляв все на стіл, за який ми вже якраз сіли. 

 — Я займаюся ще з дитинства, тому для мене це вже як спосіб життя, — відповіла я. — Просто не уявляю себе без репетицій, виступів, без того, щоб тримати себе у формі. А непідготовленій людині, мабуть, було б важко, бо є багато обмежень і в харчуванні, і в режимі дня, і праця іноді буває виснажливою, коли ввечері прямо падаєш у ліжко без сил… Але я люблю балет і не уявляю свого життя без нього…

— У тебе виходить дуже добре, — Адам легенько обійняв мене і торкнувся губами моєї скроні. 

— Так, круто знайти справу всього життя, — кивнула Христя. — Я от ще тільки в універі навчаюсь, але на таку спеціальність, що навіть не знаю, ким потім буду, — вона зітхнула. — Вчусь на міжнародних економічних відносинах, але це доволі нудно. 

— Ну, це крута спеціальність, — сказала Соня.  — Знайдеш собі якогось дипломата, поїдеш жити за кордон…

— Ой, була я за кордоном, нічого там такого цікавого, — махнула рукою Христя. — Багато сервісів гірші за наші. Та ти і сама це знаєш. Чомусь ви ж не поїхали жити за кордон... 

***

Ми дуже гарно провели час із сусідами, а потім повернулися додому, і я сказала Адаму:

 — Такий гарний день, правда? Я б хотіла, щоб у нас було побільше таких…

— Так, я теж хотів би цього, — він обійняв мене. — Хотів би, щоб ти жила тут весь час, а не тільки з вечора неділі до ранку вівторка… 

 — Думаю, колись це станеться, і ми завжди будемо разом і нам не доведеться розлучатися, — прошепотіла я, цілуючи його в губи…

Вранці я прокинулася в обіймах Адама, почуваючись такою щасливою, хотілося смакувати кожну хвилину разом. Пішла на кухню готувати сніданок, а коли Адам теж увійшов туди, я побачила, що він насуплений, немов сталося щось не дуже хороше…