68.

В неділю ввечері після виступу Адам чекав на мене на нашому місці. Ми з Алісою все ще виступали по черзі, Вітольд ніяк не хотів обирати одну з нас. Я підозрювала, що все тому що він боявся наслідків для тієї, кого він не обере. 

А ще можливо для театру дійсно було вигідно, що і у мене, і у Аліси були свої фани, і це додавало продажів квитків. Хоча ми все ще не могли повністю заповнити зали на постійній основі. 

Цього тижня два виступи в головній ролі було у мене, бо минулого вони були у Аліси. 

Коли я сіла в машину Адама, він подався вперед і поцілував мене в губи, прикриваючи очі. 

— Привіт, — прошепотів він мені на вухо. — Я сумував, хоч пройшов всього день, як ми не бачились. Сьогодні їдемо до мене? А завтра ми запрошені на вечерю у моїх сусідів.

— Привіт, — відповіла я усміхаючись. — Так. мені подобається цей план!

— Супер, тоді поїхали, — він ще раз чмокнув мене в губи і завів машину…

***

Щойно ми переступили поріг будинку і зняли верхній одяг, Адам одразу поцілував мене, підхопивши на руки за стегна. Його серце билось дуже часто, я відчувала, наскільки він збуджений.

Я  дивилася йому в очі і відчувала, як моє серце теж прискорило свій ритм. По всьому тілу миттю побігли мурашки,  я обхопила шию Адама руками і притиснулася до нього всім тілом. 

Його дихання стало більш поверхневим і пришвидшеним, він поніс мене на руках до сходів, і вже доволі скоро ми опинились в спальні.

Адам поклав мене на ліжко і почав цілувати ще пристрасніше. Його долоні гладили моє тіло всюди, і навіть крізь одяг я  відчувала його збудження.

 — Кохаю тебе, — прошепотіла я, притягуючи його до себе.  

— Я теж кохаю тебе, — відповів він пошепки, цілуючи мене в шию…

*** 

Я була втомлена, але це була дуже приємна втома. Ще було доволі рано, спати не хотілось. Адам запропонував подивитись внизу телевізор, потім ми ще повечеряли. Коли готувала вечерю, почувалась так, ніби ми вже жили разом, були практично родиною, і це було дуже приємно. 

Сеанс кіно в нас знову переріс в щось пристрасне, тож кінцівку ми так і не додивились.

Виснажену, але щасливу Адам знову поніс мене до спальні… 

***

Вже коли ми були на кухні і разом готували сніданок, Адам сказав: 

— Погано, що в тебе тільки один вихідний. Якось це несправедливо. 

— Ну, мені подобається моя робота, — сказала я. — Звичайно, я хотіла б більше часу проводити з тобою. Але ж ти теж дуже зайнятий..

— Та так, — він кивнув. — Я дійсно трохи підзапустив роботу, тому тепер маю надолужувати. 

 — Але тим більш бажані наші зустрічі,  чим довше доводиться на них чекати, — усміхнулась я.

— Все одно не хочеться весь час чекати, — він чмокнув мене в щоку, розставляючи тарілки. — Але я поки що не придумав, як зробити наш "камінг-аут" так, щоб це не нашкодило твоїй карʼєрі. Все ж, краще, щоб ти спочатку отримала статус прими, і тільки потім ми офіційно зійшлись. Тоді буде менше питань. 

 — Так,  я згодна чекати, скільки потрібно, — кивнула я. — Не турбуйся за це..

— Але міні-камінг-аут у нас все ж буде сьогодні. Хоча, ти з моїми сусідами вже і так познайомилась. Вони хороші люди. І не балакучі. 

 — Мені теж здалося, що вони приємні люди, — відповіла я. — Залюбки познайомлюся з ними ближче…

***

Коли ми вже майже виходили з дому Адама, йому подзвонили. Це якраз був Демʼян. 

— Я відповім, певно, перепитують, чи ми будемо. А то я так багато разів обіцяв їм, але не приходив, — сказав він трохи винувато.

Я кивнула, Адам прийняв виклик, а потім почав відповідати:

— Так, так, будемо, вже виходимо. Сестра Соні? Ну, я не проти, авжеж. Добре, зараз будемо, — він відбив виклик і поглянув на мене. — До них ще заїхала сестра Соні, ну я сказав, що для нас це не проблема…

 — Так, авжеж, — усміхнулась я. — От тільки… як ти гадаєш, чи буде правильно, щоб вони не викладали ніде наші з тобою фото? Ну, якщо надумають сфотографуватися всі разом?

— Вони не будуть, все буде добре, це ділові люди, вони все розуміють. Ну, нагадаю про це ще раз, коли прийдемо…