66.

Далі на тижні все йшло більш-менш рівно, ми багато репетирували і готувались до виступів з пʼятниці по неділю. 

В четвер в перерву на репетиції мене в коридорі підловив Адам і завів до себе. Після поцілунку він сказав:

— Сьогодні не зможу підвезти тебе. Маю зараз виїжджати до Львова, на одне з моїх підприємств. Буду вже ввечері завтра. Постараюсь встигнути на виставу. Все одно в пʼятницю ж черга Аліси бути примою, так?

 — Так, Алісина черга, ну нічого страшного, я сама без проблем дістанусь додому, — відповіла я.  — Не хвилюйся, їдь, куди потрібно. 

— Викличеш якщо що таксі, добре? Не їдь на метро чи маршрутці, ти вже медійна особистість. Це може бути не дуже безпечно, — сказав він. — Але в принципі я мав би встигнути на кінець. Загалом, будемо на звʼязку, — Адам подався вперед і торкнувся губами моїх губ. — До речі, нас же кликали в гості. В неділю поїдеш ночувати до мене, як минулого разу? А в понеділок ввечері могли б зайти до сусідів, якщо хочеш. 

 — Так, залюбки, буду з нетерпінням чекати неділі, — я усміхнулась йому. — Кохаю тебе! 

— І я кохаю тебе, Єво… 

***

Ввечері я подумала, що в принципі ще все ж ненастільки пізно, щоб замовляти таксі. Я ж раніше якось спокійно їздила на транспорті, тож і цього разу нічого страшного не трапиться. Не така я ще зірка… 

Тому  пішла сьогодні на вихід разом з дівчатами. Катя і Аліса навіть здивувались цьому:

— Зазвичай ти збираєшся довше за всіх і виходиш остання, — зауважила Катя. — Таке враження, що ти взагалі не хочеш покидати театр. А сьогодні щось не так. Що саме? 

— Нічого, — я не знайшла що відповісти. — Якось не звертала уваги на те, що я виходжу пізніше за вас, мабуть, то просто випадковість…

— Алісо, ти підкинеш мене, як зазвичай? — Катя перевела тему, поглянувши на подругу. 

— Добре, — Аліса кивнула і поглянула на мене. — А ти де живеш? 

Я назвала свою адресу.

 — Ми можемо й тебе підкинути, — сказхала Катя. 

Аліса кивнула. 

— Так, ходімо в машину, я не проти. Це не дуже далеко від Каті, а вже від вас поїду до себе. 

 — Дякую, — кивнула я з вдячністю, подумавши, що не доведеться морочитися з таксі. Та й Адам буде спокійний, якщо я скажу йому. що мене підвезла Аліса. 

Ми пройшли до машини. Аліса сіла за кермо, Катя сіла біля неї на передньому сидінні, а я сіла на заднє. 

— Ми стаємо популярніші, — сказала Катя. — Переглядаєте той Денисів тікток? Там все більше і більше охоплень. Може, скоро будуть і повні зали. 

— Так, я бачила, що в коментарях навіть люди з інших міст писали, що хочуть приїхати на нашу виставу, — кивнула я. 

— Вітольд казав, що скоро ми будемо ставити нову виставу, — додала Катя. — І що цього разу на приму в ній буде відкрите прослуховування, зможе спробувати кожна. Може, раніше я вам і поступалась, але я серйозно налаштована отримати головну роль в тій виставі. 

— Ну, спробуй, — Аліса знизала плечима. — Але я не збираюсь поступатись ані тобі, Катю, ані тобі, Єво, — Аліса поглянула на мене через дзеркало заднього виду. 

 — Це має бути дуже цікавий досвід, — сказала я.  — Сподіваюся, головна роль дістанеться дійсно достойній балерині. 

Ми якраз підʼїхали до мого будинку і Аліса зупинилась. Ми з дівчатами попрощались і я вийшла, а вони поїхали далі. От тільки щойно машина відʼїхала і я пішла до свого підʼїзду, то раптом побачила біля нього трьох молодих людей, які якось дивно поглядали на мене. 

Я підійшла ближче, подумавши, що може вони когось чекають, але коли ми порівнялись, один з них сказав іншим двом:

— Я ж казав, вона тут живе! Не дарма тоді простежив!...