65.

Коли ми увійшли до кімнати, де всі продовжували сидіти за столом, Аліса голосно сказала:

 — А я вже думала вас шукати, щось ви довго! 

— Мені якраз подзвонили, вже поговорив, і тоді ми пішли назад, вибачаюсь за затримку. І дякую за турботу, — Адам усміхнувся.

 — А, ну тоді добре, — вона усміхнулася. — Бо тут і Даня занудьгував без своєї пари…

Я сіла на своє місце і побачила, що Даня дійсно був ледь насупленим. Але нічого не сказав, поки на нас всі дивились.

Тільки коли Вітольд підняв келих соку за зустріч(він був з нами солідарний і не пив сьогодні алкоголь) і став казати тост, Даня тихо промовив:

— Ти робиш велику помилку, Єво.  

 — Ти про що? — я вдала, що не розумію його. 

— Ти знаєш, про що я. Він розчарує тебе, але тоді вже буде пізно. 

 — Я впевнена, що у мене все буде добре, — спокійно відповіла я. — У тебе також все налагодиться, Даню. Колись ми згадаємо цю розмову, і ти погодишся зі мною, що все, що діється — тільки на краще. 

— Побачимо,  що і як у кого буде, — сказав він трохи похмуро.

Я кивнула і відпила вина зі свого келиха. Залишилося ще трохи поусміхатися і попозувати, і цей вечір підійде до завершення…

***

Ми всі  вийшли на сцену, щоб зробити спільне фото,  я побачила, що Катя зі своїм новим знакомим уже дуже мило спілкуються, схоже, він навіть запросив її зустрітися ще. Аліса, навпаки, виглядала напруженою, схоже, вона, як і я, хотіла, щоб ця зустріч швидше завершилася. Ден зробив кілька знімків, а потім подякував нам усім. 

 — Може, є сенс проводити такі акції ще, — сказав він. —  У нас дуже зросла активність у соцмережах, і білети на наступну виставу практично всі розкупили. Дякую вам, дівчата, це було дуже класно! 

— Так, я погоджуюсь, сенс є, — кивнув Вітольд. 

— Я проти приводити рандомних людей знову, — сказав Адам. — Придумайте щось інше. Це може бути небезпечно. Раптом якийсь фанат буде неадекватним? Запропонуйте ще якісь варіанти. 

 — Ну, вони ж не один на один зустрічаються, а разом з нами, — Ден був, здається, здивований такою реакцією Адама. — І я перед тим, як домовлятися про зустріч, розмовляю з переможцями, якогось психа я б і сам не запросив…

— Як тоді тут опинився Даня? Він же знайомий з учасницями. Не думаєш, що нам тепер закинуть, що ми підтасували результати? — все ж Адам викрутився. 

 — А до чого тут я? — насупився Даня. — Я нічого не підтасовував, усе було чесно!  

— Ну авжеж, — хмикнув він. — В будь-якому випадку, готуйтесь, що не тільки я подумаю, що щось підтасували, після того, як ви покажете ці фото і відео в мережах.

 — Ну, можна так само проводити розіграш, але дарувати квитки на виставу, наприклад, чи якісь сувеніри, — примиряюче усміхнувся Вітольд. — Завжди можна придумати щось цікаве. Дякую тобі, Дене, і вам, дівчата, за роботу! Все було просто чудово! 

Ми вже зібралися йти в роздягальню, щоб взяти свої речі, верхній одяг і їхати додому, аж тут до мене підійшов Даня. 

— Єво, стій… Я просто хотів сказати, що ніяк не хотів тебе засмутити чи образити. Я просто скучив за тобою. І мені сумно, що ти мене практично уникала. Я все ще відчуваю до тебе все те, що відчував, — він зітхнув. 

Я відчула провину, через те, що, можливо, поводилася з Данею надто різко. 

 — Я зовсім не образилася, все було добре, — сказала, дивлячись йому в очі. — Дякую тобі, що прийшов і поспілкувався з нами. Сподіваюся бачити тебе на наших наступних виставах! 

Це звучало дещо офіційно, але неподалік стояла Аліса, тож нічого іншого я сказати Дані не могла. 

— Так, я прийду, обовʼязково, — він зітхнув. — Побачимось….