57.

Я побачила Адама вже ближче до вечора, коли у нас була невелика перерва, я вийшла, щоб узяти пляшку води, і тут зустріла в коридорі його.  Відразу серце швидше забилося в грудях. 

 — Я вже почала хвилюватися, що тебе так довго немає на роботі, — сказала впівголоса. 

— Привіт, — він усміхнувся. — Ну, насправді я в цьому театрі зʼявлявся набагато частіше, ніж на всіх моїх інших локаціях. Я ж не культурний діяч насправді. Гроші мені приносить зовсім інший бізнес. У тебе все добре? 

 — Так,  все чудово, — я згадала, що хотіла запитати про його наречену, але точно не тут, а вже коли ми будемо на самоті і ніхто не буде нам заважати.  — Ми разом поїдемо додому?

— Так, авжеж, разом, — він озирнувся по сторонах і коротко чмокнув мене в губи. — Чи в тебе якісь інші плани? 

 — Зовсім ні, я скучила за тобою, — прошепотіла я. 

— Тоді поїдемо разом, бо я теж дуже скучив, — відповів він так само неголосно. 

Я усміхнулася йому і повернулася на репетицію вже в зовсім іншому настрої. Тепер мені все вдавалося і я почувала себе легкою, як пташка, бо знала, що попереду на мене чекає вечір з Адамом…

***

Коли репетиція закінчилась, до нас підійшов Ден і сказав:

 — Маю новину щодо нашого конкурсу для фанатів. 

Голови дівчат одразу повернулися до нього. 

 — І яка ж це новина? — з цікавістю запитала Катя. 

— Ну, по-перше, сьогодні ми маємо обрати переможців. Щоб зробити все ще цікавішим, я подумав, що як нам обрати навіть не двох, а трьох хлопців? Багато хто називав до рече, тебе Катю, як потенційну приму. Може, хай ти теж обереш одного з тих, хто назвав її? Буде їм такий бонус. Так вас буде шестеро на екскурсії з пікніком, — запропонував він. — Що думаєте? 

— Я тільки за, — сказала Катя, усміхаючись. — Може, теж заведу свій фанклуб, а що…

 — І я не проти, — відповіла я. — А ти, Алісо?

 — Щось забагато у нас потенційних прим на один невеликий театр, — сказала Аліса. — Ну добре, хай буде троє переможців! 

— Тоді супер, — відповів Ден. — Давайте тоді кожна з вас зараз натисне на колесо, я вже закинув туди учасників. Кожній випаде хтось з тих, хто вас називав. Аліса перша, от твоє колесо, я зараз пришлю тобі посилання, а сам буду тебе знімати, як ти будеш його крутити і як прочитаєш імʼя переможця. 

 — О’кей, — кивнула Аліса, усміхнулася в камеру і, перейшовши за посиланням, обрала переможця. — Віталій Н.  Готово! 

— Тепер те ж саме робить Катя, —  Ден прислав посилання Каті і вони знову повторили ті ж самі дії. 

— Мій переможець — хтось під ніком "Містер Ікс", — вона усміхнулась. — Містере Іксе, чекаю вас на зустрічі! — і вона відправила повітряний поцілунок в камеру. 

 — Тепер я? — я відчула хвилювання. Хоч і знала, що це несправжнє побачення, але все одно було трохи тривожно від думки, хто саме мені випаде. 

— Так, Єво, — він кивнув. — Потрапити до тебе на побачення було найбільше бажаючих, я здивувався, як їх багато, в чотири рази більше, ніж було у Аліси. 

Я побачила, як насупилась Аліса і пошкодувала, що Ден про це сказав. 

 — Добре, я готова, — я зробила те ж, що і дівчата, і на екрані висвітилося ім’я переможця. — "ПанД", — прочитала я. 

— З Євою на побачення піде якась панда, — засміялась Катя. — Прикольно!

 — Ага, прикольний нік, — погодилась я. 

 — То ці всі троє хлопців прийдуть сюди, до театру? — уточнила Аліса.  — І ми проведемо їм екскурсію?

— Так, саме так, — кивнув Ден. — Ви маєте провести їм екскурсію і приготувати щось власними руками для них. Якусь страву, бо ми казали ще про мініпікнік. 

 — О, точно, бо я й забула, — Катя кивнула. — Можу зробити домашню піцу, у мене смачно виходить! 

***

гортай далі, там продовження ------------>