Ден якраз зайшов до холу в цей момент.
— О, всі вже в зборі! Всім привіт, — він роззирнувся по сторонах і побачивши Даню, здивувався. — Ого, і ти виграв? Ніби не бачив твого фото серед аккаунтів учасників… А який у тебе нік?
Я помітила, що Адам теж напружено слухав Дена в цю мить і дивився на нас трьох.
— ПанД, — він знизав плечима. — Пан Данило, якщо не скорочено.
— Ясно, — відповів Ден. — Тоді йдемо на екскурсію? Адаме, надаємо вам слово!
— Дякую, — Адам підійшов ще ближче до нас з Данею. Мені здалося, він взагалі хотів стати прямо між нами.
Даня хотів узяти мене за руку, але я відсторонилася, вдавши, що мені треба поправити зачіску, і потім я вже трималася трохи осторонь від нього.
Адам почав розповідати про театр, але все одно весь час дивився прямо на мене, я відчувала його погляд спиною.
Ми пройшли коридором до гримерок, потім оглянули другий ярус ложі для глядачів, а далі вже спустились вниз, в основну частину зали перед сценою.
— Тут так просторо, коли нікого нема з глядачів, — сказав спортивний хлопець, що був поруч з Алісою. — Хотілось би побачити вас на сцені, особливо тебе, Алісо. Я закохався в твою Одиллію. Тобі дуже личать сильні неоднозначні ролі.
— Дякую, мені дуже приємно, — сказала Аліса. — Ну, ми в принципі можемо перевдягнутися і вийти на сцену, якщо Вітольд не буде проти.
— Я не проти, — кивнув Вітольд. — Думаю, Ден міг би зняти ексклюзивні кадри, користні для мереж, так?
— Так, я тільки за, — одразу закивав Ден.
— Тоді хлопці, можете сісти на віпмісця, а дівчата зараз перевдягнуться і прийдуть, — сказав режисер.
Адам знову трохи насупився, але нічого не сказав.
Ми пішли до роздягальні, а коли опинились там самі, Катя сказала:
— Схоже твій брат, Алісо, так і не відпустив думки про Єву! А я думала, ви остаточно розійлись, — це вже вона сказала до мене.
— Я в шоці з цього його вчинку, — Аліса насупилась.
— Ну, я йому сказала, що мені шкода, але я його не кохаю, — сказала я, зітхнувши. — Схоже, в ньому просто говорить самолюбство і він не покидає надії переконати мене, що нам треба бути разом. Та я не давала йому жодних підстав так вважати…
— Я все ж сподівалась, що це в нього пройшло, — Аліса, коли перевдягалась, то оголила руку і я побачила на її запʼястку синці. Коли вона помітила мій погляд, то одразу сховала їх під рукава спортивного купальнику, а потім нятягнула пачку.
— Так, я теж сподіваюсь на це, — я кивнула. Хотілося запитати, звідки в неїх ці синці, може, їй потрібна допомога, але я побоялася, що Аліса якось різко “відшиє” мене. — Чесно кажучи, я б воліла, щоб на його місці був якийсь незнайомий мені хлопець…
— А він ще намагався звʼязатись якось з тобою? Просто коли я його запитала, він сказав що це "пройдений етап", я тоді ще зраділа… Це було десь тиждень тому.
— Наче ні… Хоча… — я пригадала дивне послання, яке знайшла в кишені своєї куртки. — Минулого тижня хтось пробрався у роздягальню і залишив для мене записку, то цілком міг бути Даня.
— До речі так, квіти тобі теж залишали в роздягальні, то був Даня? — тут же згадала Аліса.
— Так, скоріше за все, — я зітхнула. — От халепа, а я думала, що він уже заспокоївся…
— Але це дивно, так не схоже на нього, — замислено сказала Аліса. — Він завжди був таким правильним і прямим…
— У тебе дуже симпатичний брат, певно, йому ще ніхто не відмовляв, а тут Єва відмовила, ото його і закоротило, — Катя знизала плечима. — До речі, мій фанат дуже симпотний! І цікавий! Може, я навіть погоджусь побачитись з ним тет-а-тет на побаченні.
— Бачиш, я ж казала, що у вас може щось і складеться, — усміхнулась я. — А тобі, Алісо, подобається твій фанат?
— Він якийсь такий… дивний, згорблений, хоча підкачаний. Ще ці окуляри… Дивний якийсь, чимось мені це нагадало супермена, який косив під ботана. Але нащо? Він реально ніби навмисно це все зробив. Або в мене вже параноя…
Ось і чергова глава!
Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!