61.

Ми  красиво сервірували стіл,  розвісили по стінах фото з наших виступів, і якраз закінчили останні приготтування, коли до кімнати зазирнув Ден і сказав:

 — Вони приїхали, виходьте зустрічати своїх гостей!

Ми вийшли в хол і побачили трьох чоловіків. Вони всі були молоді, тримали в руках букети квітів, і двох із них я бачила вперше у житті, а от третій… Це був Даня! Він дивився прямо на мене і зухвало усміхався. 

Я  відчула, що моє серце ніби падає кудись у п’яти. Зважаючи, на якій ноті ми тоді бачилися з ним востаннє, і те, що на зустрічі буде і Адам, я внутрішньо напружилася, чекаючи, що знову буде скандал. Залишалася надія, що Даня був не моїм переможцем. 

Аліса, здавалося, здивувалася не менше за мене. Вона перша вигукнула, дивлячись на брата:

— Ти серйозно? Вона ж тебе відшила… 

— В чому проблема? — Даня хмикнув. — Я виграв і маю право тут зʼявитися. Ви обіцяли, що переможці отримають побачення. Я переміг і мій приз — побачення з Євою. 

— А ти що, вже знав Єву і дівчат в реалі? — здивувався інший хлопець, який стояв поруч з Данею. Він мав спортивну тілобудову і яскраві блакитні очі, але носив окуляри і трохи горбився. Певно, працював з компʼютерами.

 — Так, я їхній давній  фанат, — сказав Даня.  — То що, давайте знайомитися  і підемо кудись у більш затишне місце, ніж цей хол?

— Ні, Даню, хоч ти і брат Аліси, але виводити наших дівчат звідси на цьому заході ніхто не буде, — до холу вийшов і Вітольд. — Зараз ми чекаємо на начальство, потім буде екскурсія і пікнік на території театру. 

 — А нащо начальство? — не вгавав Даня. — Можна і без начальства обійтися! 

Третій хлопець, який був досить симпатичним блакитнооким блондином, поглянув на Катю і сказав:

 — Ти мене впізнала? Це я тобі писав коментарі весь час, мене звуть Олексій, радий нарешті познайомитись. 

— Дуже приємно познайомитись, — усміхнулась Катя. — Я мало сиджу в тіктоці тож вибач, що не впізнала… 

— А ти Аліса, так? — спортивний хлопець підійшов до Аліси. 

— Ага, — вона окинула його поглядом, по ньому було видно, що вона була розчарована. 

Тим часом Даня підійшов до мене і простягнув мені букет: 

— Найкрасивіший для найкрасивішої…

 — Дякую, — сказала я, вирішивши не показувати свого ставлення до нього при людях. 

— Ти  маєш зрозуміти, чому я так відреагував. Я кохав тебе. Все ще кохаю, Єво, — сказав він неголосно. 

 — Мені шкода, що я розчарувала тебе, — відповіла я. — Але краще не мати тобі якихось ілюзій, тому що я кохаю іншого чоловіка. 

Саме в цю мить я побачила, як до холу увійшов Адам. Він майже одразу знайшов мене поглядом, потім перевів погляд на Даню біля мене, потім на квіти, і знову на мене. 

Я відчула, що червонію. Не знала, що сказати, що робити, адже навколо були люди… Якби ж ми були з Адамом одні, я б усе йому пояснила…

Адам тим часом попрямував до нас з незворушним обличчям.

— Добрий вечір, — це було до мене, а потім він перевів погляд на Даню. — А ти що тут робиш? 

 — Я став переможцем конкурсу, — відповів Даня. — От виграв побачення з Євою.

Адам перевів погляд на мене, запитально поглянувши мені в очі.

 — Давайте підемо за стіл, — сказала я, дивлячись на Адама. — І ви з нами, там на всіх вистачить…

— Спочатку мала бути екскурсія, — втрутився Вітольд, який якось раптово зʼявився біля нас. — Адаме, ви казали, що проведете її.

 — Так, давайте, покажіть нам театр, — погодився той хлопець, який виграв зустріч з Алісою. — А ще було б чудово зробити спільне фото на згадку! 

— Фото авжеж будуть, я буду вас фотографувати, а ще зараз прийде наш "штатний" оператор, Ден, це все взагалі була його ідея!