59.

— Вона поїхала з тим своїм хлопцем в магістратуру поступати, до Америки. А далі… Не знаю, я не слідкував за її життям. Заборонив собі це в той момент. А потім уже і цікаво не було. Вона навчалась на акторку і хотіла продовжити акторську карʼєру за кордоном, стати світовою зіркою в Голівуді, щось таке. 

— Ясно… Ну, все, що діється, на краще, — сказала я. — Принаймні, якби вона не кинула тебе, ми б могли не зустрітися, правда? 

— Так, це правда, — він кивнув. — Я не шкодую. В принципі, саме через неї я ще й став так старанно працювати. В той момент це стало для мене стимулом. Я хотів щось їй довести, сам не знаю що. Але зараз розумію, що якщо вона готова була розійтись просто через те, що на той момент я був бідним студентом, то вона того не була варта. Не була варта моїх почуттів. Вона не вірила в мене і просто хотіла швидких грошей. 

— Я б не покинула тебе навіть, якби ти втратив усі свої статки, — сказала я. — Для мене важливий ти сам, а гроші це щось ілюзорне, сьогодні вони є, завтра їх може не бути, післязавтра вони з’являться знову…

— Так і є, особливо в бізнесі, — Адам кивнув. — З одного боку, можна авжеж сидіти рівно і не рипатись, тоді ризики будуть мінімальні. Але я не люблю такий стиль бізнесу. З іншого боку, останнім часом я якраз і не рипаюсь. Весь час проводжу тільки в театрі. І мені так добре там…  — зізнався він неголосно. — Все тому що там є ти. 

 — Я теж уже не уявляю свого життя без тебе, — відповіла я.  — І відчуваю велике щастя, коли думаю про наше спільне майбутнє. Може, коли я вже за віком не буду підходити для ролі балерини, я теж відкрию свій бізнес. Наприклад, балетну школу, буду вчити дітей…

— Думаю, у тебе вийде викладати, — погодився він. — Ти дуже добра і чуйна. Мені і самому хочеться бути кращим, коли я поруч з тобою. І так, я теж дуже щасливий, що ти обрала мене. 

— І, звісно ж, я хочу, щоб у нас були свої діти, — сказала я і ледь почервоніла.  — Вони б узяли щось від мене, а щось від тебе…

— Так, — Адам ледь облизнув губи, тон його голосу став нижчим. — Чорт, я тепер не про дорогу зовсім думаю… Ми ж поїдемо зараз до мене, правда?

 — Так, давай, — у мене серце щвише забилося в грудях, коли я почула ці слова. 

— Кохаю тебе, Єво, — він коротко чмокнув мене в губи і піддав газу, вже коли відірвався від моїх губ.

Далі ми їхали мовчки і дуже-дуже швидко. А коли приїхали і Адам відчинив двері, він майже одразу притис мене до стінки і тепер вже поцілував дуже гаряче, так, що у мене  всі думки вилетіли з голови і подих перехопило від бажання швидше опинитися в спальні… 

Адам підхопив мене під стегна і прошепотів: 

— Я дуже хочу, щоб ти завжди була тільки моя, Єво… — його губи торкнулись моєї шиї.

 — Я завжди буду тільки твоя, — прошепотіла я, відчуваючи, як усе моє тіло тремтить і по ньому біжать мурашки від його дотиків. 

Тепер вже він поніс мене далі, на другий поверх, прямо на руках, продовжуючи пестити губами ніжну шкіру шиї. Коли ми зайшли в спальню, я думала, він покладе мене на ліжко, але замість того Адам раптом всадив мене на комод і став між моїми ногами. 

Знову поцілував мою шию, а потім його долоні поповзли під одяг.

За долонями почали рухатись і губи, а коли він став переді мною на коліна, я зашарілась і навіть торкнулась долонею його плеча, вся розчервоніла від того, що зрозуміла, що саме він хоче зробити. 

Він тим часом вже потягнув білизну разом з панчохами вниз. 

— Я знаю, яку страву від тебе хочу спробувати прямо зараз, — прошепотів він таким тоном, що я  відчула шалене збудження.

 — Ти якось дивно на мене впливаєш, — прошепотіла я, дивлячись йому в очі.  

— Я божеволію від тебе, — видихнув він і торкнувся губами мого стегна…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!