54. Правда про подарунок

"На скільки б побачень ти не ходила, Єво, ти все одно будеш тільки моєю врешті-решт…" — було написано в коментарі. 

Я закрила тікток. Ну мало які придурки там пишуть…

Але все одно мені чомусь було неспокійно. Коли приїхала додому, все робила ніби на автоматі, і постійно думала про той коментар. Невже в мене зʼявився якийсь переслідувач? Та ні, то просто жарт. Багато хто в інтернеті пише всяке-різне, але до реалу їхні погрози не доходять. 

Та і це навіть погрозою не можна було назвати… 

Добре, що Адам не читає коментарі, бо думаю, йому б цей коментар точно не сподобався… Але жалітись йому я не буду. 

Вночі мені було якось важко заснути через це, хоч я і запевнювала себе, що нічого особливого не трапилось, але мати якогось сталкера мені все одно не хотілось. Але я знала, що сталкер був, бо ті фото… Це був не просто коментар. Може, це була одна і та сама людина? Хтозна…

Треба просто менше про це думати, не думати про нього, не реагувати і рано чи пізно йому набридне… 

***

В дні репетицій і виступів у нас з Адамом практично не було часу побути наодинці. Останнім часом я доволі сильно втомлювалась, але я була задоволена тим, як я танцюю. 

Цього тижня я мала два виступи, а Аліса один. Вітольд дійсно міняв нас по черзі, як і обіцяв. Здається, я навіть звикла до цього. 

Може, не так і погано, що у нас дві прими… Хоча, якби мене почув Вітольд, чи Адам, їм би ця моя фраза, скоріш за все, не сподобалась би. 

В неділю після виступу, коли я вже була в роздягальні, Адам мені написав:

"У тебе ж до тієї зустрічі з фанатами все одно вільний час завтра? Поїдеш сьогодні до мене?" 

Я відчула, як серце забилося швидше, мені дуже хотілося поїхати до нього. 

“Так, я повністю вільна до завтрашнього вечора, — відповіла я.  — Ти забереш мене? Де будеш чекати?"

"Там, де і завжди… Чекатиму." 

“Добре, тоді до зустрічі”, — відповіла я. 

Я швидко зібралась, настрій одразу сильно покращився. Почекала, поки дівчата повиходять, бо ж не хотіла, щоб хтось побачив, як я йду до Адама. 

Потім, коли вже всі вийшли, я забрала свою сумку накинула куртку і пішла з театру. 

І все одно мене не покидало якесь дивне відчуття, ніби за мною хтось стежив. Хоча може то просто розігралась моя уява через всі ті дивні подарунки та повідомлення. 

На вулиці було трохи прохолодно, тож я поклала руки в кишені, сумка висіла на плечі, тож не заважала цьому.

Раптом я намацала в кутрці якийсь клаптик паперу.

З цікавості дістала його. Може, то були гроші? Чи ще щось? 

Але коли я поглянула на клаптик, то зрозуміла, що це обережно зігнуте пласке орігамі в формі сердечка.

Я одразу відчула тривогу. Пішла ще швидше до місця зустрічі з Адамом.

А коли розкрила сердечко, то прочитала: 

"З тобою ніхто не зрівняється, ніколи".

Я  подумала, що це Адам вирішив зробити мені сюрприз. Він такий романтичний, мені так пощастило з ним! У піднесеному настрої я вийшла з театру, щоб за пару хвилин вже сісти в його машину…

Коли я вже сіла до нього в машину, то він помітив, що у мене хороший настрій.

— Дивлюсь, ти виглядаєш якось піднесено, сталось щось хороше? — запитав він з цікавістю.

 — Дякую тобі за сюрприз, — усміхнулась я. 

— Який сюрприз? — тепер вже він виглядав здивованим. 

 — Ось цей, — я дістала сердечко з написом і простягнула йому. 

Адам забрав сердечко з моїх рук, прочитав, що там всередині і ледь насупився. 

— А це не від мене. Я вже давно не ходжу в вашу роздягальню, щоб не спалитися… — він перевів погляд на мене. 

 — Он як, — я відчула тривогу. — Може. це Вітольд…

— Вітольд? — хмикнув Адам. — Написав тобі практично любовне зізнання з сердечком? Може, мені його звільнити, якщо це так… Ні, якби це був він, він би зробив тебе примою. 

 — Так, це не схоже на нього… Може, якийсь фанат прокрався в роздягальню… — я зітхнула. — А я думала,що це ти…

— Чесно кажучи, одного разу я дійсно так робив, — зізнався Адам. — Лишав там подарунок…. Але тоді ми ще не були разом… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!