50.

— А я — Демʼян, дуже приємно, — він знову усміхнувся. 

В цю мить я побачила, як за його спиною зʼявилась жінка років тридцяти, десь може років на вісім-десять молодша за нього самого. 

— Соню, іди познайомся, це дівчина Адама, Єва, — сказав Демʼян. 

— Ого, не знала, що у цього вічно зайнятого бізнесмена є дівчина, — прокоментувала вона і усміхнулась. — Ну, будемо знайомі… Може, хоч ви витягнете його на барбекю-вечірку? Ми збираємось зробити таку за тиждень на вихідних. 

 — Я запитаю його, чи він зможе, — сказала я, ледь усміхнувшись.  — Дякую за запрошення!

— Добре, домовились, — відповіла Соня.

Ми перекинулись ще парою слів, а потім я пішла готувати обід. І вже менш ніж за годину, якраз коли я закінчувала з цим, зʼявився Адам. 

— Привіт, як ти тут? — він виглядав трохи напруженим, коли зайшов на кухню і сів за стіл.

 — Привіт, добре, — усміхнулась я. — Як минула твоя зустріч? Все добре?

— Ну, могло б бути і краще, — хмикнув Адам. — Але нічого, розберусь. Так буває. Не завжди все складається ідеально. 

— А я тут познайомилася з твоїми сусідами, — зізналась я.  — Вони запросили нас на барбекю на наступні вихідні. 

— О, вони мене весь час звуть, я все ніяк не знаходив часу, — сказав Адам, усміхнувшись. — Ну, цього разу, схоже, вже не відмахнусь. Вдало вони тебе спіймали. 

 — Я ходила познайомитися з твоїм собакою, як його звуть?

— Джек, він доволі добрий, хоч і великий. Кажуть навпаки, що великі собаки добріші за малих. Хоча, малих у мене ніколи не було, тож я не можу порівняти. Треба буде його випустити побігати. Він зазвичай бігає у дворі, але так як у мене була ти, я про всяк випадок його зранку закрив, — зізнався Адам. 

 — Думаю, ми з ним подружимось, — сказала я. — Він навіть не гавкав на мене, певно зрозумів, що я не чужа людина…

— Так, я теж так думаю, — Адам усміхнувся. — Подружитесь…

***

Після обіду Адам дійсно випустив Джека. Той обнюхав мене і почав лизати мою руку. Схоже, я йому сподобалась. Потім він бігав за фрісбі, яке Адам йому кидав, і приносив його нам назад. 

— Можеш теж кинути, це єдина іграшка, яку він любить, — Адам простягнув мені фрісбі. 

Я кинула його, і Джек весело побіг за іграшкою, тоді приніс мені і тицьнувся мордою мені в коліна.

— Хороший, — я поглядила його по голові.  — Добре мати поруч такого друга…

— Так, погоджуюсь, — Адам усміхнувся. — З Джеком тут не так самотньо. Ну, я сподіваюсь, ти теж тепер будеш тут частою гостею? Я б цього хотів. 

 Мені було дуже приємно чути ці слова.

 — Так, мені дуже сподобалося в тебе в гостях. Тут дуже затишно…

— Ну, думаю, може бути ще затишніше, — він чмокнув мене в щоку. — Коли ти тут будеш частіше. У нас ще є півдня до того, як я маю повезти тебе назад. Можемо поплавати в басейні, хочеш? Він всередині, критий. 

 — Так, залюбки, — кивнула я. — Все життя мріяла жити в будинку із власним басейном! 

***

Ми ще поплавали в басейні декілька годин, аж поки мої губи не стали зовсім синіми, а зуби не почали цокотіти. Я так давно не плавала, що, здається, трохи перестаралась. 

Тому коли ми вилізли, Адам накрив мене рушником і почав розтирати, як дитину.

— Здається, хтось переплавав, — сказав він, усміхаючись.

— Ага, — я сміялася і пригорталась до нього. — Знаєш, мені так добре зараз… Легко на душі… 

— Я радий, що тобі добре зі мною, — сказав він неголосно. — Мені теж добре, дуже. Давно не було так добре. А може, і ніколи ще не було. 

 — Я хочу, щоб тобі було добре, ти заслуговуєш на це, — я торкнулася губами його губ. 

— Поки ти будеш поруч, мені точно буде добре, Єво, — прошепотів він і втягнув мене в глибший поцілунок, а потім підхопив на руки. — Ходімо, я тебе трохи зігрію… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!